Демографічний вибух і обмеження народжуваності

Першопричиною сучасної екологічної кризи є демографічні проблеми людства, пов’язані з ростом чисельності та з посиленням міграції населення.

У природних популяціях тварин і рослин зростання чисельності рідко йде за експоненціальним законом. Як правило, моделі зростання популяцій в природі – це логістичні моделі, відповідно до яких через так званого “тиску середовища” межі зростання досягаються швидко. Фактори тиску середовища (виснаження ресурсів, конкуренція за простір і ресурси) швидко призводить до обмеження чисельності будь-якої природної популяції. Однак з людиною сталося інакше.

Вважають, що перші люди в часи, коли вони почали опановувати вогнем і заселяти Європу, представляли собою популяцію чисельністю не більше 1 млн. Чоловік. Це було ще до переходу до землеробства, тобто до того, як людина вийшла з-під впливу природного відбору. З початком землеробства і скотарства чисельність людської популяції зросла приблизно до 100 млн осіб (рис. 5.1). Середня тривалість життя в Стародавньому світі була невелика, так, у Стародавній Греції вона не перевищувала 20-25 років. В xvii – xix століттях умови життя почали поліпшуватися, медицина зробила крок вперед. В кінці XIX ст. і особливо в ХХ ст. відбулися радикальні зміни в цій області, завдяки чому зменшилася дитяча смертність, тривалість життя переступила 30-річний рубіж (кордон досягнення репродуктивного віку) і почався дуже швидкий, експоненціальне зростання чисельності людської популяції. Все це і стало початком сучасного демографічного вибуху.

Після Другої світової війни з усіма її жертвами на Землі в 1950 р проживало 2,5 млрд чоловік, в 1982 р загальна чисельність населення планети перевищила 5 млрд, а в 2000 р вона вже склала більше 6 млрд чоловік. До 2050 року на Землі будуть жити майже 9,3 мільярда людей, такі дані представлені в доповіді американської неурядової статистичної організації «Бюро даних про населення» (PRB).

Географічно зростання відбувається нерівномірно, табл. 5.1. За останній час особливо швидко зростало населення Китаю, Індонезії, Індії, країн Африки та Латинської Америки. Сьогодні на кожну японку доводиться 1,57 дитини, німкеню – 1,4; жительку малорозвинених регіонів – 4-6 дітей. Для того ж, щоб чисельність населення не зменшувалась, необхідно, як мінімум, 2,1.

Згідно з прогнозом експертів, чисельність населення нашої планети до 2050 року збільшиться на 45%. При цьому населення в розвинених країнах виросте всього на 4% (до 1,2 млрд чоловік), а в країнах з економікою, що розвивається – на 55% (до 8 млрд чоловік). Ще в 1950 році 22% людей проживали в Європі та Північній Америці, в Африці – лише 9%, але вже в найближчі десятиліття це співвідношення зміниться на протилежне. Найбільшим містом планети стане Мехіко – 31 млн жителів. Друге місце з населенням в 26 млн займатиме Сан-Паулу.

У Китаї – найбільш густонаселеною світової державі – до 2050 року приріст населення складе 10%. Таким чином, число жителів Піднебесної з сьогоднішніх 1,3 млрд зросте до 1,4 млрд в 2050 році. За прогнозами вчених, свого піку зростання населення в КНР досягне до 2025 року, після чого цей показник піде на спад. В Індії очікується збільшення числа жителів майже на 50% – до 1,6 млрд осіб. Населення Нігерії, як очікується, зросте майже в три рази (до 307 млн ??чоловік), Бангладеш – в два рази – до 280 млн, Пакистану на 70% – до 189 млн осіб, Індонезії – на 40% – до 308 500 000 людина .

У той же час чисельність населення найбільших світових промислових держав скорочується. Зокрема, чисельність населення Росії скоротиться за найближчі 45 років на 17% – до 119 млн осіб, Японії – на 2 0%, Німеччини – на 9% – до 75 млн, Італії – на 10% – до 52 млн осіб. Виняток з цього правила становлять Сполучені Штати, чисельність населення яких, за прогнозами, підвищиться на 43% – до 420 млн. Чоловік.

Зменшення населення в багатьох індустріальних державах з одного боку, і його вибухове зростання в найбідніших країнах, з іншого боку, – ось той контраст, який загрожує перетворитися на одну з найбільших соціально-економічних і політичних проблем найближчих десятиліть. Оскільки збільшення населення рано чи пізно наштовхується на обмежені розміри світових ресурсів. Наприклад, навіть дворазового за останні 30 років підвищення світового виробництва зерна виявилося недостатньо для зростаючого числа голодуючих. До 2025 року населення Африки збільшиться більш ніж удвічі, при тому що економічна відсталість регіону буде тільки наростати.

Таким чином, на нашій планеті протягом всієї історії людства спостерігається неухильне зростання чисельності населення. Як уже зазначалося, в даний час зростання чисельності населення світу являє собою одну з найскладніших екологічних проблем, що мають глобальний характер. Це зумовлює те, що серед глобальних і регіональних прогнозів, що мають найбільш важливе значення для управління екосистемами людини, особливе місце займають демографічні прогнози. Ще недавно ситуація тут представлялася більш-менш однозначною: майбутнє значною мірою визначалося вирішенням проблем, пов’язаних з демографічним вибухом. Майже всюди, хоча і з різною силою, він пред’являв виняткові вимоги до планування міського будівництва, постачання продовольством, водою, енергією, забезпеченню роботою, освітою, місцями відпочинку. Але сьогодні демографічна панорама світу стала мозаїчної, «багатошарової», висуваючи не тільки в різних країнах, але і в різних їхніх регіонах суперечливі і нерідко контрастно розрізняються проблеми. Геодемографическая ситуація в цих країнах і районах тепер настільки різна, що вимагає спеціально розроблених і нерідко протилежно спрямованих рішень.

До заходів з підтримки популяційного рівноваги людства відноситься ряд міжнародних угод, прийнятих в рамках ООН, зокрема угоду з народонаселення. На основі програм ООН з метою зниження рівня народжуваності та рівня смертності розроблена політика допомоги країнам, що розвиваються, що включає забезпечення контрацептивами та медико-санітарну допомогу, а також економічні заходи, покликані підняти рівень життя і освіченості населення. Крім того, були розроблені міжнародні проекти, в рамках яких країнам, що розвиваються передавалися сучасні технології, орієнтовані не так на великі промислові або сільськогосподарські виробництва, а на невеликі сімейні виробництва та фермерські господарства. Переважно це екологічно чисті технології, що забезпечують високу продуктивність праці.

В даний час в багатьох країнах посилюється тенденція до обмеження народжуваності. Програму планування сім’ї здійснюють вже 125 держав.

На конференції з народонаселення світу, яка відбулася в 1974 р, одним з найбільш вірних рішень щодо зниження народжуваності в країнах, що розвиваються було визнано економічний розвиток. Приклад таких країн, що розвиваються, як Корея, Сінгапур і Гонконг, котрі домоглися швидкої індустріалізації економіки, яка в той же час супроводжувалася зниженням народжуваності в 60-х роках минулого століття, підтверджує істинність цього рішення. Однак сьогодні є й інші приклади. Виявилося, що в Таїланді і Колумбії зниження народжуваності відбувалося швидше, ніж у Венесуелі та Бразилії, незважаючи на те що процес індустріалізації двох останніх країн здійснюється набагато більш швидкими темпами і вони досягли найкращих економічних показників і більш високих доходів на душу населення. Аналіз показує, що причиною такої невідповідності є нерівномірний розподіл доходів та соціальних благ серед населення. Так, наприклад, в Таїланді, де відбувалося більш рівномірний розподіл, ніж у Бразилії і Венесуелі, процес зниження народжуваності йшов швидше.

Звідси випливає, що на рівень народжуваності в країні можуть впливати не тільки економічні, але й інші фактори. У випадку, коли уряд країни вважає за необхідне зниження неконтрольованого зростання народжуваності, потрібно виявити всі фактори, що впливають на рівень фертильності. Для того, щоб створити ефективну програму контролю за зростанням чисельності населення, потрібно зрозуміти, якими міркуваннями керуються люди, приймаючи рішення про те, скільки дітей буде у них в сім’ї, і яким чином різні програми впливають на прийняття цих рішень. Рішення, що приймаються подружжям щодо того, скільки дітей вони хочуть мати, чи мають намір вони дати своїм дітям освіту, чи буде мати працювати поза сім’єю, а також того, як вони планують розподіляти доходи і витрати, найтіснішим чином пов’язані з рівнем народжуваності. Прямий вплив на безпосередні детермінанти фертильності шляхом урядових рішень часто породжують етичні проблеми. Такі методи, як насильницький аборт, насильницька контрацепція або примушування до грудного вигодовування, являють собою неприпустиме втручання в особисте життя людини і обмеження його свободи. Припустимо, що уряд вирішив взяти під контроль репродуктивні функції та поведінку окремого індивідуума. У цьому випадку уряду довелося б виділяти кожній подружній парі ліцензії на право мати дитину або впроваджувати програми насильницької стерилізації, як це відбувалося в 70-х роках в деяких районах Індії.

Найбільш прийнятним з обмежень, яке встановлюється в законодавчому порядку, представляється вік вступу в шлюб. Подібне обмеження дозволяє вирішувати і цілий ряд проблем соціального характеру – профілактика вагітності юних дівчаток та охорона їх здоров’я. У Китаї, єдиній країні світу, встановлено більш пізній вік вступу в шлюб (21 рік) з метою скорочення фертильності, що дозволило у відносно короткі терміни істотно знизити народжуваність.

Правда як з’ясовується при впровадженні програм з обмеження народжуваності, бум народжуваності в минулі десятиліття сприяв різкому омолодженню країн, що розвиваються – 40% їхніх жителів молодше 15 років. У Європі ж цей показник становить всього 9-10%. Отже, абсолютна чисельність населення в кожному разі буде зростати, тому що стало більше людей, здатних стати батьками. І наприклад, якщо в Мексиці майже вдалося до 2000 року скоротити число дітей у сім’ї до двох, то все одно її нинішнє населення майже подвоїться і зросте з 85 до 150-160 млн чоловік. «Ефектом луни» викликають демографи ситуацію, коли після буму народжуваності на світ з’являється все більше дітей у зв’язку зі збільшенням числа молодих сімей. «Ефект відлуння» і новий сплеск народжуваності у поєднанні дають світу вибухонебезпечну суміш.

Посилання на основну публікацію