Екстремальні чинники професійної діяльності

Комплекс причин, що визначають характер реагування людини в екстремальних умовах життєдіяльності, В. І. Медведєв (1979) розділяє на зовнішні (особливості екстремального фактора та організації діяльності), внутрішні (фізіологічні, психічні та соматичні особливості людини) і соціальні (мотиви діяльності, характер соціальних відносин і т. д.).
Відповідно, всі екстремальні чинники він же розділяє на:
– Фізико-хімічні (фізичні – мікрокліматичні, радіаційні, баричні, механічні; хімічні – змінений склад повітря, газового середовища, механічні домішки);
– Незвичайні (фізичної природи – гіповесомость, гіпервесомость; інформаційної природи – логічні, компонентні, ситуаційні; інформаційні – недостатність, надмірність, хибність, несподіванка інформації, структурно-інформаційні; семантичні – загрозливі індивіду чи колективу);
– Внутрішні (біологічні, генетичні, соматичні).
Всі перераховані фактори, виходячи із специфіки екстремальній ситуації (екстремального виду професійної діяльності), можуть взаємодіяти між собою за трьома основними типами: аддитивному, синергічного і антагоністичному, коли їх сумарний ефект, відповідно, буде дорівнює, більше або менше суми ефектів окремих з них.

Посилання на основну публікацію