Значення і використання тинкторіальних властивостей

Зміст

  • Для чого потрібне фарбування?
  • Особливості різних бактерій при фарбуванні
  • Стафілококи
  • Стрептококи
  • Ентеробактерії
  • Ешерихії
  • Структурні особливості бактерій
  • Фарбування стрептококів
  • Фарбування стафілококів
  • Фарбування пневмококів
  • Гранулоцити

Кожен вид бактеріальної клітини має певні морфологічні, ферментативні, культуральні та тинкторіальні властивості. Вивчаючи їх, біологи встановлюють вид мікроба, його характеристики і життєдіяльність, особливості структур. Тинкторіальні особливості, або властивості, дають можливість визначити характеристики пофарбованої бактерії.

Для чого потрібне фарбування?

Бактерії являють собою напівпрозорі мікроорганізми, які заломлюють світлові промені. Враховуючи ці їх властивості, при звичайній мікроскопії без застосування фарбування вони не видимі. Визначення мікробів в мазках може здійснюватися різними видами мікроскопії:

  • аноптральна мікроскопія;
  • фазово-контрастна;
  • в темному полі;
  • з опущеним конденсором.

Однак найбільш інформативним метод дослідження морфологічних і культуральних властивостей збудника вважається вивчення тинкторіальних властивостей убитих і забарвлених мікроорганізмів.

Для мікроскопічного дослідження тинкторіальних властивостей застосовуються в основному анілінові фарбувальні речовини. Існує два різновиди цього методу визначення тинкторіальних властивостей – з використанням простого або складного забарвлення мікроорганізмів.

Для простого забарвлення необхідне використання одного барвника – воно застосовується при необхідності проведення оглядової мікроскопії, коли виконується визначення типу взаиморасположения бактерій і їх форми.

Складне забарвлення вимагає послідовного застосування декількох барвників. Воно використовується для визначення хімічних речовин у складі структур клітини (цитохимічні дослідження), вивчення деталей будови мікроорганізмів.

Фарбування за Грамом

Тинкторіальні властивості збудника являють собою його сприйнятливість до фарбувальної речовини, стійкість до кислот, лугів, спиртів, рівномірність фарбування, особливості забарвлення за Грамом, метахроматічність (фарбування елементів клітини в колір, не відповідний кольору барвника).

Особливості різних бактерій при фарбуванні

Морфологічні та тинкторіальних властивості бактерій різних типів відрізняються. Розглянемо ті, що найбільш часто зустрічаються з них.

Стафілококи

Найбільш часто потрібне виявлення тинкторіальних властивостей стафілокока у людей з гнійними захворюваннями шкіри, слизових, ранах, при абсцесах, сепсисі. Морфологія стафілококів представлена ​​клітинами кулястої форми, діаметр яких в середньому становить 0,8-0,9 мкм. У чистій культурі стафілококів виявляються скупчення клітин, що нагадують грону винограду, купки. Нерідко визначають наявність стафілококів в гнійному вмісті у вигляді одиничних, парних коків, іноді – ланцюжки з кількох елементів.

Фарбування стафілокока для виявлення тинкторіальних властивостей зазвичай проводять аніліновими основними барвниками. Враховуючи властивості стафілокока, можна дати наступну характеристику даних мікроорганізмів: грампозитивні коки, не утворюють капсул і спор, нерухомі. Відповідно до культуральних і біохімічних властивостей стафілокока зростання цих мікроорганізмів найбільш активне при 37 ° С. Зростання стафілокока на живильному середовищі при цьому не залежить від наявності або відсутності кисню.

Стрептококи

Являють собою грампозитивні клітини округлої форми, які розташовуються парами або ланцюжками. При зростанні мікроорганізмів у живильному середовищі рідкої консистенції утворюються довгі ланцюжки мікробів. Дані бактерії є нерухомими, що не утворять спори. Для деяких різновидів (наприклад, пневмокока) характерне утворення полісахаридної капсули.

Ентеробактерії

Одним з найбільш численних сімейств бактерій є ентеробактерії. Найважливіше місце серед таких мікробів відводиться роду ешерихій. Подібними властивостями володіють представники кишкової палички роду сальмонела і шигелла.

Такі бактерії мають грамнегативні палички, які досягають розмірів 1-5 мкм завдовжки і 0,4-0,8 мкм завширшки. Спори у кишкової палички не буває, проте деякі види здатні утворювати капсулу. Ці палички є рухомими за рахунок джгутиків. Роди даних мікробів поділяються на види залежно від того, які ферментативні властивості характерні для них:

  • виділення сірководню;
  • утворення газу при процесі ферментації глюкози;
  • розщеплення лактази.

Ешерихії

Морфологічно клітини ешерихій мають вигляд грамнегативної прямої палички, розміри якої становлять 2-6 мкм в довжину і 0,4-0,6 мкм завширшки. Для ешерихій характерна наявність джгутиків, завдяки яким вони рухливі. При посіві на тверді середовища для ешерихій характерно проростання колоній S- або R-форми. При посіві на рідкі середовища культура ешерихій дає осад і помутніння.

Ешеріхія колі

З метою мікробіологічної діагностики ешерихій застосовуються випорожнення (кишковий ешеріхіоз), відокремлювані рани, ліквор, сеча, кров. Однак для виявлення і вивчення палички ешерихій найбільш інформативний бактеріологічний метод дослідження тинкторіальних властивостей.

Структурні особливості бактерій

У складі клітини мікроба, як правило, є стінка клітини (оболонка), цитоплазматична мембрана, а також безпосередньо цитоплазма, що містить нуклеотид і включення (наявність гранул). Деякі різновиди бактерій володіють джгутиками, пілямі (фимбрії або війки), утворюють спори або капсули.

Оболонка мікроорганізмів визначає форму клітини, забезпечує її захист від несприятливих впливів навколишнього середовища, а також від підвищення осмотичного тиску всередині бактерії. Стінка мікроба має складну структуру і хімічний склад, які розрізняються у грампозитивних і грамнегативних бактеріальних клітин. Грампозитивні мікроби володіють товстою клітинною стінкою, що містить тейхоєві кислоти і невелику кількість ліпідів. Стінка грамнегативних мікробів складається з полісахаридного і поліпептидного шарів.

Зовнішня поверхня клітинної стінки покрита слизовим шаром. У частини мікроорганізмів цей шар може збільшуватися за рахунок набухання, утворюючи при цьому капсулу. Вона також має у своєму складі полісахариди, іноді – поліпептиди. Капсула малосприйнятлива до барвників. З цієї причини для вивчення таких мікробів використовують негативні методики тинкторіального фарбування структур бактерій (наприклад, Бурі-Гінса).

Будова бактерільної клітини

Для частини патогенних бактерій (наприклад, пневмокока) характерне утворення капсули лише в організмах людини або тварини.
При мікроскопічному дослідженні бактерії також звертають увагу на особливості фарбування цитоплазми і її структур. Фарбування цитоплазми може бути гомогенним (однорідним) або гетерогенним (визначаються включення, або гранули, неорганічної та органічної природи). Для вивчення включень клітини застосовують також спеціальні методики фарбування цитоплазми (за Нейссером). У складі цитоплазми також визначають наявність таких структур, як ядро, або нуклеоїд.

Фарбування стрептококів

Це грампозитивні мікроорганізми, які виявляють методом забарвлення за Грамом в мазках змиву лаважу бронхів, гною, частинках тканини перикарда. Найбільш яскраво дані бактерії забарвлюються синькою Леффлера. Вони характеризуються розташуванням клітин подібно ланцюжку.

Фарбування стафілококів

Відмінність стафілококів від стрептококів полягає в тому, що останні добре фарбуються при виявленні тинкторіальних властивостей аніліновими барвниками. Морфологічно в тканинах або виділених хворого добре визначаються мікроколонії стафілококів в вигляді зошит. Виключно за морфологічними і тинкторіальних властивостей стафілококів важко їх диференціювати від стрептококів. Тому доцільно також проведення бактеріологічного дослідження на наявність стафілокока.

Фарбування пневмококів

Виявлення пневмококів відбувається при дослідженні цереброспінальної рідини, промивних вод, а також легеневої тканини, отриманої при розтині. Тинкторіальні та морфологічні властивості пневмококів виглядають так: вони представлені грампозитивними диплококами, покритими капсулою, розташованими у вигляді ланцюжка або поодиноко. Фарбування пневмококів досить ефективна аніліновими барвниками (наприклад, метиленовим синім). Однак у разі наявності капсули клітини необхідне спеціальне фарбування.

Гранулоцити

Гранулоцити розрізняються за двома основними ознаками структур клітини: наявність в товщі цитоплазми специфічної зернистості (гранул) і сегментованого ядра. Кожен тип гранулоцитів містить два різновиди гранул: специфічні і неспецифічні.

Під виглядом неспецифічних гранул виступають особливі форми лізосом – структур, які містять гідролітичні ферментні речовини.

У залежності від властивостей специфічних гранул в кожній клітині розрізняють клітини базофілів, нейтрофілів і еозинофілів. Основна відмінність нейтрофілів полягає в найменшому розмірі гранул, складових всього 0,1-0,3 мкм. Склад цих гранул відрізняється вмістом фагоцітінов, лізоциму, а також лужної фосфатази. Основна функція нейтрофілів, як клітин людини, – захисна.

Посилання на основну публікацію