Згортання крові. Переливання крові

Згортання крові – найважливіша захисна реакція, що оберігає організм від крововтрати при руйнуванні судин. Для дорослого чоловіка умовно смертельно небезпечною є втрата 1,5-2,0 л крові, а ось жінка може перенести втрату навіть 2,5 л, хоча це, звичайно, призводить до негативних наслідків. У місці пошкодження судини, наприклад при порізі, починають руйнуватися тромбоцити, виділяючи речовини, що запускають утворення тромбу. Крім того, цілий ряд необхідних для цього хімічних сполук надходить з пошкоджених тканин та плазми крові. В результаті досить довгого ланцюжка хімічних взаємодій з білка плазми крові, який називається фібриноген, утворюються довгі нитки білка фібрину. Ці нитки сплітаються в подобу сітки, в якій «заплутуються«> формені елементи крові і в результаті виникає тромб, який перекриває рану і прекращающий кровотеча (рис. 32).

Переливання крові. Що ж робити, якщо пошкодження судин велике і людина встигла втратити багато крові? Доводиться переливати людині чужу кров. Ще стародавні греки намагалися врятувати стікали кров’ю поранених воїнів, даючи їм пити теплу кров ягняти або теляти, хоча це мало допомагало. У XIX ст. в Лондоні були зроблені перші спроби безпосереднього переливання крові від однієї людини до іншої, але при цьому часто спостерігалося злипання еритроцитів, їх руйнування, і в результаті хворий гинув. Виявилося, що кров однієї людини може бути смертельно небезпечною для іншого. Коли в цій проблемі розібралися, то з’ясували, що кров усіх людей можна розділити на чотири групи. Протягом життя група крові у людини не змінюється.

Групи крові. Існують дві системи позначення груп крові. У першої групи крові позначають римськими цифрами I-IV, а в другій – латинськими літерами А, В і нулем – система АВО. У людей з I (O) групою крові еритроцити не злипалися, і тому їх кров можна переливати всім людям, незалежно від їх групи крові. Таких людей називають універсальними донорами. Тим, у кого кров належить до IV (AB) групі, можна переливати невелика кількість крові будь-якої групи, так як у них в плазмі немає речовин, що призводять до злипання еритроцитів. Цих людей називають універсальними реципієнтами. Тим, у кого кров належить до II (A) або III (B) групі, можна переливати кров своєї або I (O) групи. Але правильніше завжди використовувати для переливання кров тієї групи, яка тече в судинах потребує перелінаніі людини (схема 1). Володіння тією чи іншою групою крові визначається генетично. Більше 40% європейців мають 11 (А) групу крові, 40% – I (O), 10% – III (B) і лише 6% – IV (AB). До теперішнього часу встановлено, що в крові людини присутній багато різновидів молекул білка, здатних взаємодіяти між собою, і лікарі повинні це враховувати при перелінаніі крові. Наприклад, на зовнішній поверхні еритроцитів може бути присутнім білок, названий резус-фактором. Назва цього білка походить від назви виду мавпи – макак-резус, в еритроцитах крові якої він був виявлений в 1940 р Авторами цього відкриття стали австралійський вчений Карл Ландштейнер (він же в 1900 р відкрив групи крові, за що в 1930 р отримав Нобелівську премію) і американський учений Олександр Вінер. Людей, які містять в крові білок резус-фактор, називають резус-позитивними Rh (+). Але у 15% європейців цього білка в крові немає, їх називають резус-негативними Rh (-). Якщо такій Rh ^ – людині перелити кров від R ^ + ^ людини, то його лімфоцити почнуть виробляти антитіла до чужорідного для цього організму резус-фактору і виникне реакція несумісності. Особливі проблеми, пов’язані з резус-фактором, виникають при вагітності.

Посилання на основну публікацію