Збудливість сітківки

Збудливість сітківки до світла надзвичайно велика. Вона залежить не тільки від функціонального стану очі, а й від функціонального стану нейронів зорового аналізатора і від інших подразників, одночасно діючих на людину. Якщо спростити дійсність і взяти до уваги тільки подразник, що діє на око, то найменша енергія подразника, вперше викликає зорове відчуття, характеризує абсолютну збудливість очі. Встановлено, що око людини максимально порушимо до променів зеленої частини спектра. Порогова інтенсивність подразника, що викликає зорове відчуття, вимірюється тисячними частками люкса, діючими на око з відстані 1 км при абсолютній прозорості атмосфери.

Збудливість до кольорових подразників більше в центрі сітківки, де переважають колби, а збудливість до світлових подразників – на периферії сітківки, де переважають палички.
Зорове відчуття виникає при тривалості подразнення ока в Перебіг менше 100 МКЕ при дії 5-15 квантів світла.

Збудливість сітківки регулюється по еферентних гамма- волокнам, що походить із ретикулярної формації середнього мозку (Р. Граніт, 1953).

Найбільш висока збудливість очі до хвиль 550 нм відповідає максимуму сонячного випромінювання. Це доводить, що філогенез очі обумовлений випромінюванням сонця. Слід врахувати, що максимум поглинання світла йодопсин близько 575-580 нм. Найбільша збудливість зорового аналізатора у людей з 20 до 25 років. Найбільша лабільність, вимірювана по найбільшому тимчасовому порогу, в 18-30 років.

Посилання на основну публікацію