Повітроносні шляхи діляться на верхні і нижні. До верхніх відносяться:
- носові ходи;
- носогорло.
До нижніх:
- гортань;
- трахея;
- бронхи.
Трахея, бронхи і бронхіоли є провідною зоною легенів.
Кінцеві бронхіоли називаються перехідною зоною. На них є невелика кількість альвеол, які вносять невеликий внесок у газообмін. Альвеолярні ходи і альвеолярні мішечки належать до обмінної зони.
Фізіологічним є носове дихання. При вдиханні холодного повітря відбувається рефлекторне розширення судин слизової носа і звуження носових ходів. Це сприяє кращому прогріванню повітря.
Його зволоження відбувається за рахунок вологи, яка секретується залозистими клітинами слизової, а також слізної вологи і води, що фільтрується через стінку капілярів. Очищення повітря в носових ходах відбувається завдяки осіданню часток пилу на слизовій.
У повітроносних шляхах виникають захисні дихальні рефлекси.
При вдиханні повітря, яке містить подразнювальні речовини, виникає рефлекторне ураження і зменшення глибини дихання. Одночасно звужується голосова щілина і скорочується гладка мускулатура бронхів.
При подразненні іррітантних рецепторів епітелію слизової гортані, трахеї, бронхів, імпульси від них надходять по аферентних волокнах верхньогортанного, трійчастого і блукаючого нервів до інспіраторних нейронів дихального центру. Відбувається глибокий вдих.
Потім м’язи гортані скорочуються і голосова щілина змикається. Активуються експіраторні нейрони і починається видих. А оскільки голосова щілина зімкнута, то тиск в легенях наростає.
У певний момент голосова щілина відкривається і повітря з великою швидкістю виходить з легенів. Виникає кашель. Всі ці процеси координуються центром кашлю довгастого мозку. При впливі пилових частинок і подразнюючих речовин на чутливі закінчення трійчастого нерва, які знаходяться в слизовій оболонці носа, виникає чхання. При чханні, також, спочатку активується центр вдиху. Потім відбувається форсований видих через ніс.
Розрізняють мертвий простір:
- анатомічний;
- функціональний;
- альвеолярний.
Анатомічним називається об’єм повітроносних шляхів:
- носогорло;
- гортані;
- трахеї;
- бронхів;
- бронхіол.
У ньому не відбувається газообміну. До альвеолярного мертвого простору відносять об’єм альвеол які не вентилюються або в їх капілярах немає кровотоку. Отже вони також не беруть участь у газообміні.
Функціональним мертвим простором є сума анатомічного і альвеолярного простору. У здорової людини об’єм альвеолярного мертвого простору дуже невелика. Тому величина анатомічного і функціонального просторів практично однакова і становить близько 30% дихального об’єму.
В середньому він становить 140 мл.
При порушенні вентиляції та кровопостачання легенів обсяг функціонального мертвого простору значно більше відносно анатомічного.
Разом з тим, анатомічний мертвий простір відіграє важливу роль у процесах дихання. Повітря в ньому:
- зігрівається;
- зволожується;
- очищається від пилу і мікроорганізмів.
Тут формуються дихальні захисні рефлекси:
- кашель;
- чхання.
У ньому відбувається сприйняття запахів і утворюються звуки.