✅Захисні дихальні рефлекси

Повітроносні шляхи діляться на верхні і нижні. До верхніх відносяться:

  • носові ходи;
  • носогорло.

До нижніх:

  • гортань;
  • трахея;
  • бронхи.

Трахея, бронхи і бронхіоли є провідною зоною легенів.

Кінцеві бронхіоли називаються перехідною зоною. На них є невелика кількість альвеол, які вносять невеликий внесок у газообмін. Альвеолярні ходи і альвеолярні мішечки належать  до обмінної зони.

Фізіологічним є носове дихання. При вдиханні холодного повітря відбувається рефлекторне розширення судин слизової носа і звуження носових ходів. Це сприяє кращому прогріванню повітря.

Його зволоження відбувається за рахунок вологи, яка секретується залозистими клітинами слизової, а також слізної вологи і води, що фільтрується через стінку капілярів. Очищення повітря в носових ходах відбувається завдяки осіданню часток пилу на слизовій.

У повітроносних шляхах виникають захисні дихальні рефлекси.

При вдиханні повітря, яке містить подразнювальні речовини, виникає рефлекторне ураження і зменшення глибини дихання. Одночасно звужується голосова щілина і скорочується гладка мускулатура бронхів.

При подразненні іррітантних рецепторів епітелію слизової гортані, трахеї, бронхів, імпульси від них надходять по аферентних волокнах верхньогортанного, трійчастого і блукаючого нервів до інспіраторних нейронів дихального центру. Відбувається глибокий вдих.

Потім м’язи гортані скорочуються і голосова щілина змикається. Активуються експіраторні нейрони і починається видих. А оскільки голосова щілина зімкнута, то тиск в легенях наростає.

У певний момент голосова щілина відкривається і повітря з великою швидкістю виходить з легенів. Виникає кашель. Всі ці процеси координуються центром кашлю довгастого мозку. При впливі пилових частинок і подразнюючих речовин на чутливі закінчення трійчастого нерва, які знаходяться в слизовій оболонці носа, виникає чхання. При чханні, також, спочатку активується центр вдиху. Потім відбувається форсований видих через ніс.

Розрізняють мертвий простір:

  • анатомічний;
  • функціональний;
  • альвеолярний.

Анатомічним називається об’єм повітроносних шляхів:

  • носогорло;
  • гортані;
  • трахеї;
  • бронхів;
  • бронхіол.

У ньому не відбувається газообміну. До альвеолярного мертвого простору відносять об’єм альвеол які не вентилюються або в їх капілярах немає кровотоку. Отже вони також не беруть участь у газообміні.

Функціональним мертвим простором є сума анатомічного і альвеолярного простору. У здорової людини об’єм альвеолярного мертвого простору дуже невелика. Тому величина анатомічного і функціонального просторів практично однакова і становить близько 30% дихального об’єму.

В середньому він становить 140 мл.

При порушенні вентиляції та кровопостачання легенів обсяг функціонального мертвого простору значно більше відносно анатомічного.

Разом з тим, анатомічний мертвий простір відіграє важливу роль у процесах дихання. Повітря в ньому:

  • зігрівається;
  • зволожується;
  • очищається від пилу і мікроорганізмів.

Тут формуються дихальні захисні рефлекси:

  • кашель;
  • чхання.

У ньому відбувається сприйняття запахів і утворюються звуки.

Посилання на основну публікацію