Залізобактерії

Залізобактерії можна зустріти в канавах і калюжах серед торф’яних грунтів, в деяких озерах. В багатьох місцях можна зустріти охристого кольору опади або драглисті маси, які складаються з трубочок, що виробляються бактеріями, які живуть всередині бактерій.

Це здебільшого Leptothrix ochracea. Опади з яскравим охристим забарвленням дають зазвичай лише порожні трубочки, будівельники яких, бактерії, вже їх покинули. Кращий результат виходить при дослідженні більш світлих драглистих мас, забарвлення, яких дещо нагадує забарвлення кави з молоком.

У цьому випадку в препараті легко розглянути всередині коротких двуконтурних, злегка вигнутих трубочок і живі бактерії, які розташовані по одній на деякій відстані один від одного у вигляді як би переривчастої нитки.

Самі залізобактерії звичайної форми для роду Bacterium, це – короткі палички з округлими кінцями, абсолютно безбарвні; піхви їх, тобто стінки трубочок, досить масивні, спочатку також безбарвні, і лише поступово фарбуються завдяки накопиченню в їх товщі гідрату окису заліза.

Виноградський в 1888 році вперше висловив думку, що окислення заліза цими бактеріями є безсумнівним життєвим актом, який відповідає диханню. Як і всякий екзотермічний процес, він є джерелом вільної енергії.

Роботи Ліске в 1911 і 1920 рр.. підтвердили це точними дослідами.

Бактерії поглинають з води розчинені в ній солі закису заліза і окислюють їх у солі окису.

Останні поступово просочують стінки трубочок, і вже в їх товщі переходять у менш розчинні основні солі, щоб ще пізніше випасти в осад гідрату окису заліза.

Коли стінки трубочок вже сильно просякнуті залізом, бактерії кидають їх, і порожні піхви рожевого або навіть бурого кольору падають на дно водойми, де і нагромаджуються масами.

При вивченні препаратів краще фіксувати їх підсушуванням, просвітити молочною кислотою і забарвити метиленовою синню, так як при цьому забарвлюються помітно тільки бактерії, а стінки трубочок не міняють свого природного забарвлення.

Матеріал краще брати навесні; до осені часто вся маса трубочок порожніє, стає крихкою і взагалі мало цікава.

При дослідженні легко підмітити, що масивна стінка трубочок розпадається на два шари:

  • зовнішній – більш потужний, драглистий з відкладеннями заліза;
  • внутрішній – тонкий і більш щільний.

Розмножується цей організм розростанням окремих нерухомих клітин яйцевидної форми, які будують нові піхви.

За Омелянським,

«для отримання розводки залізобактерій у високий циліндр кидають виварене у великій кількості води сіно, додають до нього свіжоосаджий гідрат окису заліза і для зараження трохи мулу. Циліндр потім заливається до верху колодязною водою. Через деякий час на поверхні рідини і на стінках посудини з’являються іржаві плями, які поступово розростаються і незабаром покривають стінки циліндра суцільною товщею залізобактерій».

Посилання на основну публікацію