1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Біологія
  3. Загальна характеристика грибів. Шапинкові гриби, їх будова

Загальна характеристика грибів. Шапинкові гриби, їх будова

Гриби відносяться до окремого царства живих організмів. Вони демонструють ознаки як рослин, так і тварин. З рослинами їх зближує:

  • осмотрофний тип харчування;
  • здатність до необмеженого росту нитчастих тіла;
  • наявність жорсткої клітинної стінки;
  • розмноження спорами.

Ознаки тварин – це гетеротрофний тип харчування, присутність хітину в клітинній стінці, запасний вуглевод – глікоген, наявність сечовини в азотистому обміні речовин.

Тіло грибів складається з розгалужених ниток, які називаються гіфами, а вся сукупність гіф називається міцелієм, або грибницею. В даний час налічують близько 100 тисяч видів грибів.

Всі гриби гетеротрофні організми, серед них виділяють сапротрофів, паразитів і симбіонтів. Сапротрофні гриби разом з бактеріями в екосистемах формують групу редуцентів. У них є різноманітні ферменти, що дозволяє сапротрофних грибам розкладати різні органічні субстрати. Гриби-паразити паразитують на живих рослинах і тваринах. Гриби-симбіонти беруть участь у формуванні двох важливих симбіозів: з водоростями вони утворюють лишайники, а з корінням вищих рослин – мікоризу. Ґрунтові гриби-мікорізоутворювачі обплітають корінь рослини (є гриби, що проникають всередину тканин кореня) і виконують роль кореневих волосків. Вони всмоктують мінеральні речовини і воду (особливо важлива роль грибів при поглинанні сполук фосфору) і транспортують їх в корінь. У свою чергу, вища рослина постачає гриб органічними речовинами. Мікоризу не утворюють водні рослини, осоки та хрестоцвіти.

Розмножуються гриби вегетативним, безстатевим і статевим шляхом. Вегетативне розмноження відбувається частинами міцелію, а у дріжджових грибів – брунькуванням. Безстатеве розмноження грибів відбувається при наявності рухомих і нерухомих спор. Статеве розмноження у різних груп грибів відбувається по-різному:

  • у нижчих грибів йде процес з- і гетерогамії;
  • у сумчастих (аскоміцетів) відбувається злиття чоловічих і жіночих клітин антерідію і архікарпа;
  • у базидіальних йде процес соматогамія з утворенням базидій.

Цвілеві гриби – це гриби, які викликають псування продуктів харчування, овочів, фруктів.

У гриба з роду мукор міцелій складається з однієї гігантської многоядерної розгалуженої клітини, в якій немає перегородок, тобто міцелій одноклітинний. Гриб утворює білий наліт на псуючих продуктах, гної. Міцелій формує вертикальні гіфи, на кінцях яких знаходяться чорні голівки – спорангії. У них відбувається утворення і дозрівання спор. Через деякий час наліт стає чорним, це означає, що спори дозріли. При розкритті спорангіїв спори розсіюються. Крім того, гриб може розмножуватися вегетативно частинами міцелію, а також статевим шляхом.

Пліснявий гриб – пеніцил, або зелена цвіль, також викликає псування харчових продуктів.

Його міцелій, на відміну від міцелію мукора, утворений з розгалужених гіф, поділених перегородками на клітини. Інша назва цього гриба – кістевік, так як його спорангії мають вигляд невеликих пензликів. Спори безстатевого розмноження пеніцила зібрані в ланцюжки і розташовані на кінцях конідієносців. Цей гриб є продуцентом антибіотика – пеніциліну, який застосовується при лікуванні ряду захворювань. Лікувальні властивості пеніциліну були відкриті в 1929 році англійським лікарем А. Флемінгом.

Дріжджі – це одноклітинні гриби, які розмножуються брунькуванням.

Їх клітинна стінка містить дуже мало хітину. При вегетативному розмноженні на поверхні клітини утворюється опуклість, яка росте і перетворюється в клітину. Потім дочірня клітка відокремлюється від материнської. Дріжджі можуть розмножуватися і статевим шляхом. Людина почала використовувати дріжджі в хлібопеченні і приготуванні напоїв задовго до нашої ери. В процесі бродіння дріжджі розкладають цукор, при цьому утворюється спирт і вуглекислий газ, який розпушує тісто і піднімає піну на поверхні рідині, що бродить. Дріжджі використовують також для отримання вітамінів групи В (пивні дріжджі), ферментів, органічних кислот, харчових добавок для корму птиці і худоби. Дріжджові грибки роду Тортулла використовуються при виготовленні кефіру. Деякі дріжджі є збудниками важких захворювань людини – кандидомікозів.

Шапинкові гриби утворені з плодового тіла і грибниці.

Міцелій шапинкових грибів розвивається в субстраті, багатому органічними речовинами. Він складається з розгалужених гіф, кожна клітина яких має по два гаплоїдних ядра. У перегородках між клітинами є отвори, через які повідомляється цитоплазма сусідніх клітин. У міру накопичення поживних речовин на поверхні субстрату з міцелію формуються плодові тіла. Плодове тіло складається з шляпки та пенька (ніжки). У плодовому тілі гіфи міцелію щільно переплітаються і утворюють неправдиву тканину. Верхній шар капелюшки утворює шкірку, яка може бути пофарбована в різні кольори. У одних грибів нижній шар капелюшки несе численні пластинки, наприклад, у сироїжок, печериці, мухоморів; це пластинчасті гриби. У інших нижній шар капелюшки пронизаний трубочками, наприклад, у білого гриба, підосичників, підберезників; це трубчасті гриби. У трубочках і на пластинках плодових тіл утворюються численні спори, за допомогою яких гриби розмножуються. Висипаючись, спори підхоплюються струмами повітря або розносяться тваринами, що харчуються грибами (слимаки, комахи, зайці, білки та ін.). При попаданні в сприятливі умови спори проростають в гіфи. Багато шапинкових грибів є мікорізоутворювачами, деякі з них отримали свою назву за назвою дерева, поруч з яким вони зустрічаються (наприклад, підосичники, підберезник, поддубовік та ін.). Гіфи міцелію обплітають корінь і можуть проникати всередину його. Гриб отримує від дерева органічні речовини і вітаміни, а дереву дає амінокислоти і збільшує всмоктувальну поверхню.

Більшість шапинкових грибів їстівні.

Плодові тіла грибів на 98% складаються з води, тому вони швидко псуються. Більша частина їх сухої ваги припадає на білки та інші азотисті сполуки, вуглеводів в грибах міститься значно менше, ніж в рослинних продуктах. Вони багаті вітамінами (групи В і К) та іншими біологічно активними речовинами. Але через наявність хітину в клітинних стінках, доступність поживних речовин обмежена, тому поживна цінність грибів досить низька. Кращі їстівні гриби – це білий, рижик, підосичники, підберезник. Широко поширене культивування печериці та гливи. Але серед шапинкових грибів є й отруйні, наприклад, смертельно отруйними є бліда і біла поганки.

Гриби-паразити рослин викликають захворювання дикорослих і культурних рослин.

Серед грибів, найбільш шкідливих для сільськогосподарських рослин, можна відзначити збудників іржі і головешки. Цикл збудника хлібної іржі протікає за участю двох господарів. Навесні цей гриб починає розвиватися на барбарисі, а влітку його спори потрапляють на злаки, на яких за один сезон утворюється кілька поколінь спор, пофарбованих у помаранчевий колір. У місцях утворення спор на листках і стеблах злаків формуються плями іржавого кольору, звідси і назва захворювання – іржа. При ураженні злаків відбувається придушення утворення класів.

Інше грибкове захворювання злаків викликає головешка. Свою назву захворювання отримало через зовнішній вигляд уражених рослин. Вони схожі на обвуглені головешки. У цих чорних колосках замість зерен утворюються численні спори гриба. Під час збирання врожаю та молотьби ці спори потрапляють на здорове насіння і зберігаються до весни. А навесні, коли з насіння починає формуватися рослина, спори гриба проростають, і міцелій проникає в тканину проростка. Гриб розвивається всередині рослини-господаря і досягає колоса. Гіфи вражають зернівки злаку і за рахунок поживних речовин, накопичених в зернівках, утворюються спори гриба.

Великої шкоди лісовому господарству завдають гриби, які паразитують на деревах. Вони називаються трутовиками. Дерева заражаються спорами цих грибів через ушкодження на тілі рослини:

  • тріщини кори;
  • уламки гілок;
  • сонячні опіки та ін.

Міцелій цих грибів розвивається в деревині, а плодові тіла формуються на стовбурах дерев. Плодові тіла багаторічні, тверді, мають форму копита і розташовані один над іншим у вигляді етажерки. На їх нижній стороні в трубочках формуються спори. Уражені дерева стають крихкими і в кінцевому підсумку гинуть.

Гриби беруть участь у кругообігу речовин у природі, оскільки в екосистемах вони виконують роль редуцентів. Особливо велике їх значення в лісових екосистемах, де вони руйнують целюлозу і лігнін. Гриби безпосередньо беруть участь у ґрунтоутворенні: розкладаючи відмерлу органічну речовину, вони викликають мінералізацію органічних залишків.

Гриби вступають в симбіотичні відносини з водоростями, в результаті утворюються лишайники, і з країнами вищих рослин, формуючи мікоризу.

Їстівні гриби вживають в їжу. У багатьох країнах їх активно культивують (шампіньйони).

Гриби використовують у харчовій промисловості (дріжджі в хлібопеченні і виробництві спиртних напоїв, пеніцил у виробництві певних сортів сиру).

Гриби, які паразитують на безхребетних, а також на інших грибах, використовуються для отримання препаратів, що пригнічують розвиток шкідників та збудників захворювань сільськогосподарських рослин.

У мікробіологічної промисловості гриби використовують для:

  • отримання ферментів;
  • вітамінів;
  • органічних кислот;
  • гормонів росту;
  • антибіотиків.

Гриби-паразити викликають серйозні захворювання людини, тварин і рослин. Вони можуть виділяти і токсичні сполуки – мікотоксини, які також викликають ряд серйозних захворювань. Серед шапинкових грибів зустрічаються отруйні (бліда поганка).

Гриби руйнують вироби з деревини, викликають псування продуктів харчування, пошкодження промислових виробів і матеріалів:

  • паперу;
  • нафтопродуктів;
  • лаків;
  • фарб;
  • творів мистецтва і т. д.
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Соціальні взаємини