1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Біологія
  3. З історії виникнення біоценології

З історії виникнення біоценології

Дослідження угруповань живих організмів розпочалося з дослідження фітоценозів. Пріоритет таких досліджень належить відомому польському й українському досліднику Й. Пачоському, який народився на Рівненщині й до 1923 р. вивчав рослинність головно на теренах України. З приводу зародження фітоценології російський геоботанік В. Альохін (1944) зазначав: “…що стосується історії фітоценології, то її виникнення відноситься до самого кінця минулого століття. Особливо багато в цьому відношенні зробив Й. Пачоський, який в 1891 році вказав на те, що розділ ботаніки, який вивчає поєднання рослин, є особливою дисципліною і має окремий об ‘єкт дослідження, а саме -рослинну формацію. Цю нову науку він назвав “флорологією”. Згодом Й. Пачоський (1896) змінив назву запропонованої ним науки на “фітосо-ціологію”, а з часом і цю назву змінив швейцарський ботанік Х. Гамс (1918) на нову – “фітоценологія”.

Російські ботаніки І. Коржинський і П. Крилов, поряд з вивченням окремих видів рослин, їхніх видів, родів, родин тощо, пропонували досліджувати угруповання рослин та зв’язки між ними. Значний внесок у розвиток фітоценології на початковому етапі її розвитку зробив відомий лісознавець Г. Морозов (1867-1920), який розробив вчення про типи лісу, закономірності зміни деревних порід, розглянув ліс як єдність. У 1914 р. він опублікував ґрунтовну статтю “Ліс як явище географічне”, у якій йдеться про те, що різні форми рельєфу, освітлення, зволоження, ґрунти спричиняють географічну диференціацію лісу, роблять його “явищем географічним”. Оцінюючи роль географічного середовища, Г. Морозов у своїй головній праці “Вчення про ліс” (1920) писав, що “ліс і його територія мають змикатися в єдине ціле, в географічний індивідуум, біоценозу” і що найхарактернішим для лісу “є елемент взаємодії між деревною рослинністю, з одного боку, між нею і довкіллям – з іншого”.

На початку ХХ ст., зокрема після ІІІ Міжнародного ботанічного конгресу, що відбувся в 1910 р. у м. Брюсселі, в Західній Європі сформувалися дві школи геоботаніків: франко-швейцарська (Цюріх – Мон-тел’є), яку очолили Ж. Браун-Бланке, Г. Брокман-Єрош і Е. Рюбель, та шведська (Упсальська), до якої належали Г. Дю-Ріє та Г. Освальд. Франко-швейцарська школа більше уваги приділяла флористичному вивченню рослинних угруповань і життєвих форм рослин, а шведська зосередила увагу на структурі угруповань, домінантах і едифікаторах кожного ярусу угруповання. Представники обох шкіл вживали в своїх працях термін “фітосоціологія” (Е. Рюбель, 1920; Г. Дю-Ріє, 1921) у тому розумінні, яке запропонував Й. Пачоський.

Праці Й. Пачоського мали значний вплив на багатьох учених, у тому числі, як зазначає Г. Наумов (1969), і на В. Сукачова (1880-1967), який розробив поняття про біогеоценоз. Під цим поняттям він розумів “… сукупність однорідних природних явищ (атмосфери, гірських порід, рослинності, тваринного світу і мікроорганізмів, ґрунтів і гідрологічних умов) на певному протязі земної поверхні, що має свою особливу специфіку взаємодії цих складових компонентів і певний тип обміну речовиною та енергією між собою та іншими явищами природи і є внутрішньо суперечливою єдністю, що перебуває в постійному русі й розвитку” (1964). Основи вчення про біогеоценоз, започаткував В. Станчинський (1933), згодом його розвинули й поглибили В. Сукачов (1940), П. Погребняк (1952), В. Диліс (1978), М. Голубець (1997, 2000) та інші вчені. Структуру біогеоценозу зображено на рис. 5.1.

Водночас з поняттям “біогеоценоз” на заході обґрунтували поняття “екосистема”, введене в науковий вжиток А. Тенслі (1935). Незважаючи на невизначеність обсягу цього терміна (Г. Григора, В. Соломаха, 2000), він набув широкого визнання й застосування. Багато вчених вважають його синонімом “біогеоценозу” й розуміють під ним “функціональну єдність угруповання організмів з природним довкіллям”, а головними ознаками – “цілісність та відносну стійкість до зовнішніх впливів, що виявляється у здатності до саморегуляції й самопоновлення”.

ПОДІЛИТИСЯ: