Гени об’єднані в комплекси – хромосоми (термін ввів Вольдейер в 1888 році, назвавши так внутрішні структурні елементи еукаріотичної клітини, добре профарбовують основними барвниками).
Найважливіші положення хромосомної теорії спадковості були сформульовані Морганом на початку 20 століття:
1) Гени розташовані по довжині хромосом лінійно.
2) Гени в хромосомах утворюють групи зчеплення і взаємодіють, причому сила взаємодії обернено пропорційна відстані між генами.
3) Гени схильні рекомбінації при мейозі в процесі кросинговеру.
Хімічний склад хромосом – ДНК і білки, які можна розділити на дві основні
групи: гістони і негістонові.
В інтерфазі генетичний матеріал знаходиться у вигляді хроматину (ЕУ і гетеро), який в профазі ущільнюється до стану видимих під мікроскопом хромосом. У процесі ущільнення (компактизации) ДНК виділяють 5 рівнів:
– Нуклеосомної,
– Нуклеомерний,
– Хромомерное,
– Хромонемний,
– Хромосомний.
У результаті відбувається суперспіраллізація нитки ДНК в 8000 разів.
Залежно від місця положення центромери і довжини плечей розрізняють наступні морфологічні типи хромосом:
– Метацентріческая (равноплечних);
– Субметацентріческіе (центромера кілька зрушена до одного з кінців);
– Акроцентріческіе (центромера сильно зміщена до кінця);
– Телоцентріческіе (центромера на кінці, другий плеча немає).