Вроджені (безумовні) і набуті (умовні) рефлекси

І. П. Павлов запропонував ділити рефлекси на дві групи: безумовні і умовні.

Рефлекси, що існують вже при народженні, називаються безумовними, або інстинктами. Наприклад, тільки що народжений щеня смокче, вилупилося з яйця курча клює.

Умовні рефлекси засновані на освіті у вищому відділі нервової системи тимчасових нервових зв’язків. Вони купуються протягом життя шляхом навчання в певних умовах. На відміну від безумовних рефлексів умовні рефлекси можуть бути викликані будь-якими змінами, що відбуваються поза і всередині організму. Вони індивідуальні й характеризуються своїм тимчасовим характером.
Завдяки різним умовним рефлексам різноманітні зміни в навколишньому світі заздалегідь, на відстані, сигналізують тварині про небезпеку, про наявність їжі і про інших істотно важливих для збереження життя чинниках довкілля.

Роль рефлекторної саморегуляції фізіологічних процесів у підтримці відносної сталості внутрішнього середовища.

Клітини організмів живуть у відносно постійній середовищі, так як вони омиваються кров’ю, лімфою і тканинною рідиною, які мають відносно постійний склад завдяки саморегуляції (що здійснюється за допомогою нервової системи) обміну речовин, кровообігу, травлення, дихання, виділення та інших фізіологічних процесів. Кров, лімфа, тканинна і спинномозкова рідини утворюють внутрішнє середовище організму, в якій функціонують клітини, тканини і органи. Здатність підтримувати відносну сталість внутрішнього середовища (гомеостазис) з’являється на відносно високих щаблях розвитку світу тварин. «Сталість внутрішнього середовища є умова вільного життя» (К. Бернар). Вже в акулових риб концентрація солей в організмі незалежна від її зміни в зовнішній, водному середовищі. У ганоидних і костистих риб також підтримується постійність внутрішнього середовища.
У людини і високоорганізованих тварин відносну сталість внутрішнього середовища підтримується нервово-гуморальними фізіологічними механізмами, регулюючими діяльність серцево-судинної та дихальної систем, функції нирок, потових залоз і травного каналу, які забезпечують видалення з організму продуктів обміну речовин.

Процес кровообігу обумовлює як доставку речовин до органів і тканин, так і доставку залишкових продуктів обміну речовин до органів виділення. Надходження в організм газоподібних речовин та їх видалення забезпечується органами дихання. Поглинання рідких і твердих речовин і перетворення поживних речовин у водні розчини, що надходять потім у внутрішнє середовище організму, здійснюється органами травного каналу. Органи травного каналу виконують також функцію видалення незасвоєних і залишкових продуктів обміну речовин. Особливо важливу роль у підтримці відносної сталості складу внутрішнього середовища грають нирки, через які з крові видаляється надлишок води, солей, залишкові продукти обміну речовин та інші речовини, що порушують сталість складу крові.
Системи органів кровообігу, дихання, травлення, виділення та інші мають здатність рефлекторного саморегулювання. Ця саморегуляція найважливіших фізіологічних процесів відбувається завдяки тому, що у нижчі відділи нервової системи з розташованих у внутрішніх органах спеціальних нервових закінчень, що сприймають роздратування, – рецепторів – надходять доцентрові, аферентні, нервові імпульси. Приплив імпульсів по аферентних нервових волокнах викликає в центральній нервовій системі збудження і гальмування. При цьому з центральної нервової системи виходять по нервових волокнах відцентрові, еферентні, пускові імпульси, які викликають діяльність внутрішніх органів або гальмують її, а також регуляторні, або коригуючі, імпульси, які, регулюючи харчування внутрішнього органу, визначають той чи інший рівень його працездатності.

Цей нервовий процес саморегуляції називається рефлекторним, а зміна діяльності органу та регуляція його працездатності нервовою системою у відповідь на роздратування сприймають нервових закінчень називається рефлексом.

Посилання на основну публікацію