Вплив тренування на частоту і глибину дихання

У тренованих людей умовнорефлекторні зміни дихання перед м’язової роботою більше, ніж у нетренованих. Посилення легеневої вентиляції відбувається головним чином за рахунок поглиблення дихання. У них при одній і тій же роботі об’єм легеневої вентиляції поступово збільшується, так як дихання стає більш глибоким (дихальний об’єм зростає до 3 дм3). При інтенсивній м’язовій роботі у тренованих людей максимальна легенева вентиляція доходить до 100-120 дм3, а у високо тренованих – до 200 дм3 в 1 хв. У нетренованих при тому ж навантаженні вона значно менше.

При глибокому диханні альвеолярне повітря вентилюється на 80-90%, що забезпечує більшу дифузію газів через альвеоли. При неглибокому і частому диханні вентиляція альвеолярного повітря зменшується, і відносно велика частина вдихуваного повітря залишається в «мертвому просторі». Таким чином, у тренованих людей кров більшою мірою насичується киснем, ніж у нетренованих. Підвищення легеневої вентиляції при м’язовій роботі – результат збудливої дії на дихальний центр накопичилися в крові вуглекислоти і молочної кислоти, тобто підвищення концентрації водневих іонів. Одночасно внаслідок викидання в кров’яне русло депонованої крові при м’язовій роботі збільшується киснева ємність крові. Посилення легеневої вентиляції, підвищення кисневої ємності крові і збільшення хвилинного об’єму крові обумовлюють збільшене поглинання кисню при м’язовій роботі.

Посилання на основну публікацію