1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Біологія
  3. Віруси – збудники хантавірусна інфекцій

Віруси – збудники хантавірусна інфекцій

Віруси – збудники хантавірусна інфекцій: геморагічної лихоманки з нирковим синдромом (ГГНС) і хантавірусна легеневого синдрому

Таксономічне положення та біологічні властивості. Збудники ГГНС і хантавірусна легеневого синдрому відносяться до вірусів сімейства Bunyaviridae роду Hantavirus антигенною комплексу Hantaan. Типовий представник даного роду – вірус Хантаан. Вірус був виділений з легеневої тканини і екскрементів корейської полівки в 1978 г. (Lee H. et al.). На відміну від типових буньявірусов, частки його характеризуються більшою гетерогенністю розмірів (90-125 нм), а також наявністю у внутрішній порожнині неупорядоченно розташованих гранулярності-филаментозному структур. Вірус добре розмножується в ряді культур клітин без вираженого цитопатичної дії. Його вдається пасерувати на різних гризунах. Тварини можуть бути заражені різними способами, але найкращий з них внутрілегочний спосіб зараження. Хантавіруси неоднорідні в антигенному відношенні. Збудниками ГГНС є 4 серотипу вірусу: Хантаан, Пуумала, Сеул і Добрава / Белград. Антигенна варіабельність вірусу пов’язана головним чином з різною видовою приналежністю його основних господарів – гризунів.

Епідеміологія, патогенез і клінічна картина. ГГНС відноситься до природно-вогнищевих захворювань. У Росії найбільш високі показники щорічної захворюваності ГЛПС відзначаються територій Уральського, Поволзької і Волго-Вятського регіонів.

Резервуаром і джерелом інфекції при ГГНС є мишоподібні гризуни лісового комплексу, а при легеневих ураженнях – мишоподібні гризуни степового комплексу. У гризунів ця інфекція протікає у вигляді безсимптомного вірусоносійства. Гризуни виділяють вірус у навколишнє середовище з калом, сечею і слиною. Основний механізм зараження людини аерогенний з з- ответствующим йому повітряно-пиловим шляхом передачі. Можливий фекально-оральний механізм зараження аліментарним шляхом при вживанні продуктів, інфікованих виділеннями заражених гризунів або контактно-побутовим шляхом через брудні руки під час їжі. Сприйнятливість людей до інфікування висо- кая. При аспіраційному механізмі зараження інфікуються більшість осіб, які перебувають в зараженому приміщенні. Інфікована людина епідемічної небезпеки не представляє.

В основі патогенезу лежить системне ураження стінки дрібних судин, обумовлене вазотропние дією вірусів. Зміни найбільш виражені при ГГНС в нирках, надниркових залозах, гіпоталамусі, міокарді і кишечнику. При хантавірусна легеневому синдромі найбільш виражені зміни відзначаються в легенях. Вірусемія триває 4-7 днів. Інкубаційний період при ГГНС 7-45 днів, частіше 2-3 тижнів. Захворювання починається гостро з підвищення температури і характеризується симптомами ураження нирок. Летальність до 1-2% в європейських і до 5-10% в далекосхідних районах Росії.

Інкубаційний період при хантавірусна легеневому синдромі 6 тижнів. Захворювання супроводжується розвитком серцево-легеневої недостатності з тяжкими ураженнями легенів (пневмонія). Летальність до 50-60%. У разі сприятливого результату настає період реконвалесценції.

Імунітет у перехворілих осіб стійкий, довічний. Повторні зараження гомологічним серотипом вірусу відсутні.

Лабораторна діагностика хантавірусна інфекцій заснована на виділенні вірусів з крові і сечі в гострий період захворювання, а також виявленні антитіл у парних сироватках і сечі хворих. Віруси частіше виділяють у мишей, оскільки в культурі клітин вони не викликають цитопатичної дії. Індикацію ви -вірусні антигену в легенях мишей здійснюють за допомогою РІФ, ІФА. Ідентифікацію вірусів проводять за допомогою РІФ, ІФА і РНГА. Для серологічної діагностики захворювань застосовують РІФ, ІФА, РТНГА, РНГА, РІА. Ранню діагностику захворю- вання проводять, виявляючи антигени вірусів в сечі за допомогою РІФ та ІФА. Застосовують також ПЛР.

Специфічне лікування і профілактика. Застосовують рібовірін і аміксин. В даний час для лікування та екстреної профілактики проти вірусу Хантаан розроблений специфічний імуноглобулін людини рідкий спрямованої дії. У Росії розроблена убита вакцина проти ГГНС на основі штаму К-27 вірусу Пуумала, яку застосовують за епідеміологічними показниками. Необхідно дотримуватися обережності при роботі з досліджуваним матеріалом і кров’ю хворих.

ПОДІЛИТИСЯ: