Віруси. Особливості їх будови та життєдіяльності

Віруси (лат. Virus – отрута) – не мають клітинної будови, тому їх відносять до найпростіших неклітинних форм життя.

Віруси – це внутрішньоклітинні паразити, і поза клітиною вони не виявляють жодних властивостей живого. Вони не споживають їжі і не виробляють енергії, не ростуть, у них немає обміну речовин. Багато хто з них у зовнішньому середовищі мають форму кристалів. Віруси настільки малі, що їх можна побачити тільки за допомогою електронного мікроскопа.

Від неживої матерії віруси відрізняються двома властивостями: здатністю відтворювати собі подібні форми (розмножуватися) і володінням спадковістю і мінливістю.

Влаштовані віруси дуже просто. Кожна вірусна частка складається з РНК або ДНК, укладеної в білкову оболонку, яку називають капсидом.

Проникнувши в клітину, вірус змінює в ній обмін речовин, направляючи всю її діяльність на виробництво вірусної нуклеїнової кислоти і вірусних білків. Всередині клітини відбувається самозбірка вірусних частинок з синтезованих молекул нуклеїнової кислоти і білків. До моменту загибелі в клітці встигає синтезуватися величезне число вірусних частинок. У кінцевому результаті клітина гине, оболонка її лопається, і віруси виходять з клітини-хазяїна.

Оселяючись в клітинах живих організмів, віруси викликають багато небезпечних захворювань. У людини:

• грип;
• віспу;
• кір;
• поліомієліт;
• свинку;
• сказ;
• СНІД та багато інших.

У рослин:

• мозаїчну хворобу тютюну, томатів, огірків;
• скручування листя;
• карликовість та інші.

У тварин:

• ящур;
• чуму свиней і птахів;
• інфекційну анемію коней та інші.