1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Біологія
  3. Вірус краснухи – реферат

Вірус краснухи – реферат

Вірус краснухи, крім придбаної краснухи, викликає вроджену краснуху і прогресуючий краснушний паненцефаліт.

У 1942 р австралійський офтальмолог N. Gregg показав особливу небезпеку вірусу краснухи для плода при захворюванні нею вагітних жінок. Він відзначив розвиток у новонароджених класичної тріади вродженої краснухи: катаракти, глухоти і пороків серця. Вірус був виділений в культурі клітин в 1962 р одночасно двома групами дослідників – T. Weller і F. Neva і P. Parkman та ін.

Таксономічне положення вірусу. Вірус краснухи відноситься до сімейства Togaviridae, роду Rubivirus. Назва походить від лат. rubrum – червоний, що пов’язано з почервонінням шкіри у хворих у зв’язку з появою на ній плямисто-папульозний висипки.

Морфологія і хімічний склад вірусу. Вирион вірусу краснухи має сферичну форму, діаметр 60-70 нм. Геном вірусу складається з однонитевой плюс-Стек гілок РНК, оточеної капсидом з кубічним типом симетрії і зовнішньої ліпідсодержащіх оболонкою, на поверхні якої знаходяться шипи. У структурі віріона три білка – C, E1 і E2, два останні з них – глікопротеїни, розташовані в зовнішній оболонці віріона.

Стійкість до дії фізичних і хімічних чинників. Вірус краснухи чутливий до ефіру і детергентів. Він малоустойчив до дії фізичних і хімічних чинників, нестійкий у навколишньому середовищі. Вірус інактивується при 100? С за 2 хв. Руйнування вірусу відбувається під дією органічних розчинників, хлорактивних сполук, формаліну, УФ-променів, сонячного світла. При низьких температурах в замороженому стані він зберігає свою активність роками.

Антигенна структура. Вірус краснухи представлений одним серотипом. Він має внутрішній нуклеокапсідний антиген C, що виявляються в РСК. Протективного антигеном є Е2, до якого виробляються вируснейтрализующие антитіла. E2 також є гемаглютиніну, агглютініруя еритроцити голубів, гусей і 1-3-денних курчат. E1 бере участь в прикріпленні вірусу до клітини і формуванні димера з E2.

Особливості культивування. Вірус краснухи викликає розвиток цитопатичної дії і утворення бляшок під агаровим покриттям лише в деяких перевіваемих культурах клітин: ВНК-21, Vero та ін., А також у первинних культурах клітин з тканин людського плода, в яких він викликає очаговую деструкцію клітинного моношару і утворення цитоплазматичних еозинофільних включень. Культивування в інших культурах клітин не викликає розвитку цитопатичної дії. Тому в них вірус виявляють по феномену інтерференції, при цьому в якості індуктора для суперинфекции використовують вірус ECHO-11 і вірус везикулярного стоматиту, розмноження яких в культурах клітин завжди супроводжується розвитком цитопатичної дії. До вірусу чутливі курячі та качині ембріони.

Епідеміологія. Краснуха – антропонозное захворювання. Джерелами вірусу є людина, хвора клінічно вираженою або безсимптомною формою краснухи, що представляє

епідемічну небезпеку з другої половини інкубаційного періоду і протягом 7 днів з моменту появи висипки, а також діти з вродженою краснухою, які виділяють вірус у навколишнє середовище з носоглотковим секретом, а також із сечею та випорожненнями протягом багатьох місяців (до 2 років). Відмінною рисою зараження вірусом є наявність двох самостійних шляхів передачі: повітряно-краплинного у осіб, які спілкувалися з джерелом інфекції, і трансплацентарного від матері до плоду. При цьому трансплацентарний передача вірусу є сполучною ланкою в ланцюзі аерогенного механізму зараження, так як діти з вродженою краснухою передають вірус оточуючим повітряно-крапельним шляхом. Вірус, персистирующий в організмі хворого вродженою краснухою, має підвищену вірулентністю.

Патогенез і клінічні прояви. Розрізняють дві форми хвороби: придбану та вроджену краснуху, які мають суттєві відмінності в клінічних проявах і механізмах зараження. Вхідними воротами інфекції при придбаній краснусі є слизові оболонки верхніх дихальних шляхів, звідки вірус проникає в регіонарні лімфатичні вузли, де розмножується і надходить у кров. З потоком крові вірус розноситься по органах і осідає в лімфатичних вузлах і епітеліальних клітинах шкіри, де і розвивається імунна запальна реакція, що супроводжується появою плямисто-папульозний висипки. Інкубаційний період 11-24 дня, в середньому 16-21 день. Захворювання починається з незначного підвищення температури і легких катаральних симптомів, кон’юнктивіту, а також збільшення задньошийної і потиличних лімфатичних вузлів. У подальшому з’являється плямисто-папульозний висип, розташована по всьому тілу. Вірус виділяється з організму хворих з секретом слизових оболонок верхніх дихальних шляхів, а також із сечею та фекаліями. Він зникає з крові через 2 доби після появи висипки, але зберігається в секреті слизових оболонок верхніх дихальних шляхів протягом 2 тижнів. У дітей краснуха, як правило, протікає легко.

Імунітет. Незалежно від форми захворювання у перехворілих осіб залишається стійкий, напружений імунітет.

Вроджена краснуха – факультативна повільна вірусна інфекція, що розвивається в результаті внутрішньоутробного трансплацентарного зараження плода, персистенції вірусу в його тканинах, де він чинить тератогенну дію. Вона характеризується розвитком катаракти, глухоти і пороків серця, а також інших аномалій розвитку. Сліпота у поєднанні з глухотою і ураженням ЦНС призводять до розумової відсталості. Особливу небезпеку становить зараження краснухою в I триместрі вагітності, так як в цьому періоді відбувається формування всіх основних тканин і органів плоду. Близько 1/4 дітей, заражених в цей період, народжуються з симптомами вродженої краснухи, а у 85% дітей реєструються інші форми патології розвитку. Тератогенну дію вірусу обумовлено гальмуванням мітотичної активності клітин, ішемією плода в результаті ураження судин плаценти, імуносупресивної дії надлишкової антигенного навантаження на розвивається імунну систему, а також прямим цітопа- тогенним дією вірусу на клітини плоду. У новонароджених з вродженою краснухою визначаються IgM як показник внутрішньоутробної інфекції. Імунітет після вродженої краснухи менш стійкий, тому що формування його відбувається в умовах незрілої імунної системи плода. У осіб з вродженою краснухою протягом другого десятиліття життя може розвинутися прогресуючий краснушний паненцефаліт (ПКПЕ) – повільна вірусна інфекція, що характеризується комплексом прогресуючих порушень рухової і розумової функції ЦНС і завершується летальним результатом.

Лабораторна діагностика краснухи заснована на виділенні вірусу з змивів зі слизової оболонки носа і горла, крові, сечі, рідше випорожнень, а також внутрішніх органів загиблих дітей і виявленні антитіл у парних сироватках і цереброспінальній рідині при вродженої краснухи та ПКПЕ, а також по- становке ПЛР . Так як вірусологічний метод складний і трудомісткий, основний комплекс методів діагностики краснухи включає визначення специфічних антитіл до вірусу в ІФА: виявлення специфічних IgM або наростання IgG у парних сироватках, визначення індексу авідності IgG і виявлення РНК вірусу краснухи.

Специфічне лікування і профілактика. Першочерговим завданням профілактики є захист вагітних від внутрішньоутробного інфікування плода, а не оберігання від краснухи дитячих контингентів. З цією метою застосовують живу вакцину з аттенуірованних штамів. У національний календар профілактичних щеплень включені вакцинація проти краснухи у дітей в 12-15 міс, а також ревакцинація дітей у віці 6 років і им- мунізація дівчаток у віці 13 років, а також вибіркову вакцинопрофілактику у серонегативних жінок дітородного віку. Імунітет у щеплених зберігається протягом 20 років. Захворювання на краснуху в I триместрі вагітності є показанням до переривання вагітності.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Biology