✅Види гальмування, взаємодії процесів збудження і гальмування в ЦНС

Гальмування – це активний процес, що виникає при дії подразників на тканину, проявляється у придушенні іншого збудження, функціонального відправлення тканини немає.

Гальмування може розвиватися тільки у формі локальної відповіді.

Виділяють два типи гальмування:

  • Первинне. Для його виникнення необхідна наявність спеціальних гальмівних нейронів. Гальмування виникає первинно без попереднього збудження під впливом гальмівного медіатора. Розрізняють 2 види первинного гальмування:
  1. пресинаптичне в аксо-аксональному синапсі;
  2. постсинаптичне в аксодендричному синапсі;
  • Вторинне – не вимагає спеціальних гальмівних структур, виникає в результаті зміни функціональної активності звичайних збудливих структур, завжди пов’язане з процесом порушення. Види вторинного гальмування:
  1. позамежне – виникає при великому потоці інформації, що надходить в клітку. Потік інформації лежить за межами працездатності нейрона;
  2.  песимальне – виникає при високій частоті роздратування;
  3. парабіотичне – виникає при сильно і тривало діючому роздратуванні;
  4. гальмування слідом за збудженням – виникає внаслідок зниження функціонального стану нейронів після порушення;
  5. гальмування за принципом негативної індукції;
  6. гальмування умовних рефлексів.

Процеси збудження і гальмування тісно пов’язані між собою, протікають одночасно і є різними проявами єдиного процесу. Вогнища збудження і гальмування рухливі, охоплюють більші чи менші області нейронних популяцій і можуть бути більш-менш виражені.

Збудження неодмінно змінюється гальмуванням, і навпаки, тобто між гальмуванням і порушенням існують індукційні відносини.

Гальмування лежить в основі координації рухів, забезпечує захист центральних нейронів від перезбудження. Гальмування в ЦНС може виникати при одночасному надходженні в спинний мозок нервових імпульсів різної сили з декількох подразників. Більш сильне роздратування гальмує рефлекси, які мають наступити у відповідь на більш слабкі.

У 1862 р Сєченов відкрив явище центрального гальмування. Він довів у своєму досвіді, що роздратування кристалом хлориду натрію зорових горбів жаби (великі півкулі головного мозку видалені) викликає гальмування рефлексів спинного мозку.

Після усунення подразника рефлекторна діяльність спинного мозку відновлювалася. Результат цього досвіду дозволив І. М. Сеченову зробити висновок, що в ЦНС поряд з процесом порушення розвивається процес гальмування, який здатний пригнічувати рефлекторні акти організму.

Н. Е. Введенський висловив припущення, що в основі явища гальмування лежить принцип негативної індукції: більш збудливий ділянку в ЦНС гальмує активність менш збудливих ділянок.

Сучасне трактування досвіду І. М. Сеченова (І. М. Сєченов дратував ретикулярну формацію стовбура мозку): збудження формації підвищує активність гальмівних нейронів спинного мозку – клітин Реншоу, що призводить до гальмування α-мотонейронів спинного мозку і пригнічує рефлекторну діяльність спинного мозку.

Посилання на основну публікацію