Відділ папоротеподібні

Відділ папоротеподібні (Polypodiophyta, синонім Pteridophyta). Представники цього відділу були дуже поширені в девонському періоді, зокрема, їх деревоподібні форми, які тепер збереглися в тропічних широтах. У помірних широтах переважають трав’янисті форми, які ростуть у вологих, тінистих мішаних і широколистих лісах, на болотах. У сучасних трав’янистих формах листки переважають за розмірами стебло, яке часто буває повзучим, і яке називають кореневищем.

Розмножуються папоротеподібні спорами, зібраними у спорангії, які утворюються на листках. У сучасній флорі налічують понад 10 тис. видів папоротеподібних, поширених у різноманітних природних умовах суходолу. Відділ папоротеподібних поділяють на 7 класів, 4 види з яких вимерли. Три сучасні класи: вужачкові (Ophioglossopsida), маратіопсиди (Marattiopsida) і поліподіопсиди (Polypodiopsida). Клас полідіопсиди – найчисленніший. Зокрема, орляк звичайний, чоловічу папороть вважають космополітичними видами, а водна папороть -сальвінія плаваюча – рідкісна рослина, занесена до Червоної книги України. Безщитник жіночий – отруйна рослина. Страусове перо та чоловічу папороть використовують у медицині. В молодому віці з чоловічої папороті японці виготовляють делікатесний салат, сировину для якого здебільшого заготовляють на Далекому Сході. Значну кількість видів папоротей використовують як декоративні рослини під час озеленення поселень.

Насінні рослини, на відміну від спорових (мохоподібних, папоротеподібних та інших), розмножуються насінням, а не спорами. У циклі розвитку переважає спорофіт (гаметофіт – лише в мохоподібних). Насінні рослини завжди різноспорові, гаметофіти в них редуковані. Насіння розвивається завдяки материнській рослині. Згодом насінина падає на землю і за сприятливих умов проростає. Розмноження насінням – прогресивніший спосіб розмноження наземних рослин. Насінні рослини представлені двома відділами: голо- і покритонасінними.

Посилання на основну публікацію