Вегетативне розмноження квіткових

Вегетативне розмноження є одним з типів безстатевого розмноження, оскільки в збільшенні числа особин бере участь тільки один організм, який традиційно називають материнським. Нагадаємо, що статеве розмноження здійснюється двома організмами: батьківським і материнським, кожен з яких виробляє спеціальні клітини (гамети), що містять обов’язково гаплоїдний набір хромосом. При злитті гамет утворюється зигота з відновленим (диплоїдним) набором хромосом, з якої згодом розвивається новий організм. Вегетативне розмноження відрізняється від розмноження спорами (яке також є безстатевим) тим, що його здійснюють не окремі клітини (спори), а частини одного з вегетативних органів – кореня або втечі, тобто багатоклітинні структури (звідси і назва самого способу розмноження). Вегетативним шляхом можуть розмножуватися переважна більшість квіткових рослин, причому нерідко цей спосіб збільшення чисельності популяції є єдиним (деякі рослини в звичайних умовах не утворюють насіння, а розмножуються тільки вегетативно). Крім покритонасінних, вегетативне розмноження притаманне і іншим вищим рослинам (мохоподібні, папоротеподібних), але вкрай рідко зустрічається серед голонасінних, для яких розмноження насінням є основним. Широке поширення вегетативного розмноження серед квіткових дозволило їм успішно освоїти багато екологічні ніші і стати найбільш процвітаючою групою рослин. Квіткові рослини виробили різні способи вегетативного розмноження, найбільш поширені з них будуть розглянуті нижче. Багато рослин утворюють спеціалізовані органи вегетативного розмноження – цибулини, бульби, бульбоцибулини, формування яких відбувається в результаті індукції факторами зовнішнього середовища (тривалість світлового дня, температура), яка сприймається листям. При цьому утворюються характерні хімічні сполуки, які стимулюють закладку і розвиток спеціалізованих органів вегетативного розмноження. Після диференціювання і зростання настає етап дозрівання, нагадаємо, що всі ці етапи мають місце і при статевому розмноженні рослин.

Посилання на основну публікацію