Уявлення древніх і середньовічних філософів про світ

Загальний рівень знань у стародавньому світі був невисокий, погляди відрізнялися фантастичністю. Незнання способів розмноження організмів служило причиною того, що вважалося можливим виникнення живих істот з мертвих останків, або неорганічних речовин. Ці погляди підтримувалися церквою. Відкриття мікроскопа розширило уявлення про будову організмів, теорія походження живого від неживого була відкинута. Дослідами італійця Реді (середина XVII ст.) Було доведено що все живе походить від живого. Проте теорія самозародження живого з неживого ще довго існувало у вухах вчених. Досліди француза Л. Пастера остаточно розвіяли цю теорію. На основі робіт Пастера були розроблені методи стерилізації та консервування. Це сталося в 1870р.

Надалі це питання було перенесено на клітку, а мікроорганізми більше не розглядалися. Одночасно з роботами Пастера виникла теорія вічності життя. Відповідно до теорії Ріхтера в 1865р ??життя на Землю було занесено з інших планет. Ця теорія не розкриває суті походження життя, вона лише намагається пояснити її появу.

Автором теорії вічності життя був німецький вчений Прейер. Згідно Прейера життя існувало вічно, а все неживе походить від живого.

Особливе місце у вирішенні питання належить матеріалістичним теоріям. Ключовим питанням тут є відмінності між живим і неживим. За основу походження живого вчені беруть утворення білкових з’єднань. Відповідно до теорії англійця Еллена в 1899р. перша поява азотистих сполук на Землі приурочено до періоду, коли пари води сконденсувалися у воду і покрили поверхню планети. Вода була насичена солями, що мають велике значення для утворення та діяльності білка. У цьому гарячому розчині, у присутності ультрафіолету, електричних розрядів, великої кількості вуглекислоти почалося зародження живого, яке згодом пройшло тривалий шлях еволюції.

Досліджуючи питання про походження живого одночасно слід зрозуміти процеси, що протікають при утворенні планети. Відповідь на ці питання дають астрономія і хімія. Основним методом дослідження космосу є спектроскопія. Аналіз світла, випромінюваного зірками дає багаті відомості про їхній хімічний склад. З кінця 19 ст. було зареєстровано 2млн. спектрів 15 тис. зірок і Сонця. Висновок – усюди існують одні й ті ж хімічні елементи і виконуються одні й ті ж фізичні закони. Формування планети.

Найпоширенішим елементом є водень (Н-Н, Н-Не). У всесвіті утвореної з водню, як первинне речовина формуються зірки. Основний ядерною реакцією є злиття ядер водню і утворення атома гелію і виділення енергії. Ця енергія рухає всесвіту. За законом збереження мас енергія виділилася при утворенні перетворюється в енергію випромінювання. Подальше взаємодія елементів призводить до утворення інших хімічних елементів. Ці реакції виражаються в освіті більш складних молекул та їх агрегатів – пилових частинок. Вони утворюють в просторі скупчення газопилової матерії. Наприклад, гігантська туманність в сузір’ї Оріона. Її діаметр 15 світлових років, кількості пилу достатньо для утворення 100 тис. Зірок розміром з Сонце. Туманність Чумацький шлях має діаметр 100 тис. Світлових років. Туманність Оріона – найближча до нас, на відстані 1500 світлових років. З газопилової хмари 4,5 млрд. Років тому утворилася Земля й інші планети сонячної системи. Незважаючи на спільність походження планет, тільки на Землі з’явилося життя і досягла виняткового різноманіття. Для виникнення життя на Землі необхідні були космічні та планетні умови. По-перше, це оптимальні розміри планети. По-друге – рух по круговій орбіті забезпечує постійне тепло. По-третє – постійне випромінювання світила. Усім цим умовам задовольняла Земля, на якій близько 4,5 млрд. Років тому створилися умови для більш високо рівня розвитку матерії і її еволюції в напрямку виникнення життя.

Сучасні уявлення про виникнення життя. Всі сучасні уявлення про походження життя на Землі ґрунтуються на визнанні абіогенного, т. Е. Небіологічного виникнення органічних речовин з неорганічних молекул. Це думка російського вченого А. І.Опаріна (1924).

Посилання на основну публікацію