Умови існування організму і спеціалізація рецепторів

У філогенезі в покривному епітелії, сприймаючому впливу зовнішнього середовища, з’являються клітини, що володіють підвищеною подразливістю. На нижчих щаблях розвитку вони сприймають різні за якістю роздратування. У подальшому, залежно від їх місця розташування відбувається їх спеціалізація; наприклад, клітини ротової порожнини і травного каналу сприймають хімічні подразнення їжею; клітини, розташовані на щупальцях, сприймають механічні подразнення.

Розвиток рецепторів у філогенезі обумовлено біологічним значенням різних подразників, тобто їх значенням для пристосування організму до умов існування. Наприклад, собака тонко сприймає запах нікчемних концентрацій органічних кислот, що виділяються тілом тварин (запах слідів), але вона погано сприймає запахи ароматичних речовин, що виділяються рослинами, які не мають для неї біологічного значення. У процесі еволюції органи чуття розвивалися в тісному зв’язку з рухом тварин до зовнішніх об’єктів і від них. Отже, філіпченкове розвиток рецепторів характеризується: 1) зростанням їхньої подразливості або збудливості, яка у величезній мірі перевершує збудливість нервових волокон, і 2) пристосуванням їх до певного подразника – хімічним, механічному, світловому, звуковому і т. п.

Посилання на основну публікацію