Травлення в кишківнику

Напіврідка харчова кашка зі шлунка окремими порціями переходить у наступний відділ травного каналу – кишківник. Він має три відділи: дванадцятипалу кишку, тонкий кишківник і товстий кишківник. 

Дванадцятипала кишка завдовжки 25-30 см (приблизно в 12 пальців – перстів) – початковий відділ тонкої кишки. Він огинає підшлункову залозу, протоки якої разом із жовчною протокою печінки відкриваються в її низхідній частині.

Основна функція тонкого кишківника – остаточне розщеплення поживних речовин і всмоктування їх у кров. У дванадцятипалій кишці і в тонкому кишківнику білки розщеплюються до амінокислот, жири – до гліцерину і жирних кислот, вуглеводи – до глюкози.

Особливу роль у травленні виконує найбільша залоза – печінка. Її маса 1,5-2 кг, що становить 1/40 всієї маси тіла.

Печінка розташована в правій частині черевної порожнини. Печінка – життєво важливий орган людського організму, різноманітні функції якого дозволяють назвати його “головною хімічною лабораторією” організму. У печінці знешкоджуються низькомолекулярні отруйні речовини, що надійшли в кров, безупинно виробляється жовч, яка накопичується в жовчному міхурі і надходить у дванадцятипалу кишку, коли в ній протікає процес травлення.

У печінці відбувається відкладення поживних речовин, руйнування деяких клітин крові, затримка крові. Через печінку протягом однієї хвилини протікає 1,5 л крові, а в добу до 2000 л. Кров у печінці по капілярах тече дуже повільно. Крім печінкових вен і артерій, через особливі печінкові ворота знизу в печінку входить ворітна вена. Вона утворюється з багатьох сотень вен, що несуть кров від усіх органів травлення. Жодна крапля крові від травних органів не потрапляє до серця, не пройшовши через печінку.

Печінка на добу утворює близько 1 л жовчі. Вона активізує ферменти підшлункового і кишкового соків, дробить жири на дрібні краплі, збільшуючи поверхню їхньої взаємодії з ферментами. Жовч підвищує розчинність жирних кислот, що полегшує їх всмоктування, стимулює перистальтику кишок і затримує гнильні процеси в кишківнику.

Підшлункова залоза виділяє в дванадцятипалу кишку травний сік, який містить ферменти, що розщеплюють усі поживні речовини їжі. Під впливом одних ферментів завершується що почалося в шлунку розщеплення білків до амінокислот, під дією інших відбувається розщеплення нуклеїнових кислот, вуглеводів і жирів.

І. П. Павлов у своїх дослідженнях довів, що підшлункової сік виділяється під дією соляної кислоти, що потрапляє зі шлунка в дванадцятипалу кишку. Англійські вчені з’ясували, що стінки тонкого кишківника під дією соляної кислоти виділяють особливу речовину – секретин. Всмоктуючись у кров, він приноситься до підшлункової залози і активізує її діяльність. Це вплив назвали гуморальним.

Тонка кишка завдовжки 5-6 м утворює в черевній порожнині багато петель. У слизовій оболонці тонкої кишки є багато залоз, що виділяють кишковий сік.

Внутрішня поверхня тонкої кишки здається оксамитовою через ворсинки, за допомогою яких відбувається всмоктування продуктів розщеплення білків, жирів, вуглеводів. Величезна кількість ворсинок (від 2000 до 3000 на 1 см2) значно збільшують поверхню слизової оболонки тонкої кишки.

Стінки ворсинок складаються з одношарового епітелію, а всередині знаходяться кровоносні судини і капіляри, лімфатична судина, нерви і гладкі м’язові клітини, які забезпечують їх рухову активність.

Амінокислоти, глюкоза, вітаміни, мінеральні солі у вигляді водних розчинів всмоктуються в кров капілярами ворсинок. Жирні кислоти і гліцерин переходять в епітеліальні клітини ворсинок, де з них утворюються характерні для людського організму молекули жирів, які надходять в лімфу і, пройшовши бар’єр лімфатичних вузлів, потрапляють в кров. Значна довжина, складчастість тонкого кишківника і наявність ворсинок збільшують площу всмоктуючої поверхні цього відділу травної системи. Лімфатичні вузли – це частина загальної імунної системи організму. Особливо багатий ними червоподібний відросток – апендикс, запалення якого викликає захворювання апендицит.

Товста кишка завдовжки близько 1,5-2 м починається сліпою кишкою, що має червоподібний відросток – апендикс, продовжується ободовою кишкою і закінчується прямою кишкою.

Неперетравлені залишки їжі протягом 12 годин проходять по товстому кишківнику. За цей час в кров всмоктується більша частина води. Слизова оболонка товстого кишківника не має ворсинок. Її залози виробляють сік, що містить мало ферментів, але багато слизу, що полегшує просування і виведення неперетравлених залишків їжі. У товстому кишківнику багато бактерій. Вони необхідні для нормального травлення, з їх участю утворюються деякі вітаміни. Сформовані в товстій кишці калові маси потрапляють у пряму кишку, а звідти видаляються назовні.

Вся кров від травного каналу збирається в ворітну вену, проходить через печінку. У печінці знешкоджується близько 95% отруйних речовин, що утворилися при неповному розпаді білків і в результаті діяльності мікробів. Цю функцію печінки докладно вивчив І. П. Павлов, назвавши її бар’єрною.

Посилання на основну публікацію