✅ Тканини внутрішнього середовища, або сполучні тканини, відрізняються значним розвитком міжклітинної речовини. Вони поділяються на тканини з перевагою:
- трофічних;
- опорних;
- захисних функцій.
В основному трофічну, тобто живильну, функцію виконують:
- кров;
- лімфа;
- частково пухка сполучна тканина.
Трофічні системи виконують функцію постачання в організмі поживних речовин і кисню, а також у видаленні продуктів обміну речовин і вуглекислоти.
Ці тканини виконують також захисну функцію, яка полягає у виробленні речовин, руйнівно діють на потрапляння в організм мікробів, у продукуванні антитоксинів та імунних тіл, у здатності деяких клітин поглинати і перетравлювати мікроби і чужорідні речовини (фагоцитарна здатність).
Опорну функцію виконують головним чином щільна сполучна тканина, хрящ, кістка і почасти пухка сполучна тканина. Окремі види тканин внутрішнього середовища беруть участь в утворенні твердого та м’якого скелетів.
Це не тільки кістки та їх сполуки, але також:
- зв’язки;
- фасції;
- міжкісткові і міжм’язові перетинки;
- каркас внутрішніх органів і тд.
Існує ряд класифікацій тканин, які зокрема розмежовують сполучну тканину, кров і лімфу як самостійні типи тканин.
Кров і лімфа
Це рідкі види тканин внутрішнього середовища. Вони містять близько 80 % води і близько 20 % органічних речовин, маючи питому вагу близько 1,055. Загальна кількість крові досягається чоловіків приблизно 4,5 л., а у жінок – 4 л.
Кров і лімфа складаються з плазми і формених елементів. Загальна маса формених елементів складає 1/3-2/5 обсягу всієї крові, в той час, як плазми -2/3-3/5 цього обсягу. Серед формених елементів крові розрізняють червоні і білі кров’яні тільця.
У людини червоні кров’яні тільця, еритроцити, на відміну від білих, позбавлені ядер. Вони мають форму дисків з плоским поглибленням на обох сторонах. В 1 мм крові міститься в середньому 4,5-5 млн. еритроцитів. Загальна поверхня еритроцитів становить приблизно 3200 м. причому під час кожного вдиху в обміні газів у легенях бере участь приблизно 250 м2 їх загальної поверхні.
До складу еритроцитів входить барвник крові – гемоглобін, що становить приблизно 1/3 їх загальної маси.
Він має властивість з’єднуватися з киснем, граючи тим самим важливу роль у газообміні. Кров при цьому міняє вишнево -червоний колір на світло -червоний. У складі крові дорослої людини близько 660 г. гемоглобіну. Місце розмноження еритроцитів -червоний кістковий мозок. Тривалість їх життя – 80-120 днів.
Білі кров’яні тільця, лейкоцити, мають у своїй цитоплазмі одне сегментоване або несегментоване ядро. Кількість лейкоцитів значно менша числа еритроцитів. В 1 мм3 їх 6-8 тис., тобто приблизно на кожні 500-1000 червоних кров’яних тілець припадає одне біле.
Розрізняють зернисті форми лейкоцитів:
- нейтрофіли;
- еозинофіли;
- базофіли.
Незернисті:
- лімфоцити;
- моноцити.
Лейкоцитам властива здатність змінювати свою форму, самостійно пересуватися і навіть виходити з капілярів, здійснюючи амебовидні рухи. Деякі з лейкоцитів (в основному нейтрофіли, моноцити і лімфоцити) мають фагоцитарні властивості.
Основним місцем розмноження лімфоцитів є вилочкова залоза і лімфатичні вузли. Зернисті форми лейкоцитів, як і еритроцити, розвиваються в червоному кістковому мозку.