✅Тканини внутрішнього середовища

✅ Тканини внутрішнього середовища, або сполучні тканини, відрізняються значним розвитком міжклітинної речовини. Вони поділяються на тканини з перевагою:

  • трофічних;
  • опорних;
  • захисних функцій.

В основному трофічну, тобто живильну, функцію виконують:

  • кров;
  • лімфа;
  • частково пухка сполучна тканина.

Трофічні системи виконують функцію постачання в організмі поживних речовин і кисню, а також у видаленні продуктів обміну речовин і вуглекислоти.

Ці тканини виконують також захисну функцію, яка полягає у виробленні речовин, руйнівно діють на потрапляння в організм мікробів, у продукуванні антитоксинів та імунних тіл, у здатності деяких клітин поглинати і перетравлювати мікроби і чужорідні речовини (фагоцитарна здатність).

Опорну функцію виконують головним чином щільна сполучна тканина, хрящ, кістка і почасти пухка сполучна тканина. Окремі види тканин внутрішнього середовища беруть участь в утворенні твердого та м’якого скелетів.

Це не тільки кістки та їх сполуки, але також:

  • зв’язки;
  • фасції;
  • міжкісткові і міжм’язові перетинки;
  • каркас внутрішніх органів і тд.

Існує ряд класифікацій тканин, які зокрема розмежовують сполучну тканину, кров і лімфу як самостійні типи тканин.

Кров і лімфа

Це рідкі види тканин внутрішнього середовища. Вони містять близько 80 % води і близько 20 % органічних речовин, маючи питому вагу близько 1,055. Загальна кількість крові досягається чоловіків приблизно 4,5 л., а у жінок – 4 л.

Кров і лімфа складаються з плазми і формених елементів. Загальна маса формених елементів складає 1/3-2/5 обсягу всієї крові, в той час, як плазми -2/3-3/5 цього обсягу. Серед формених елементів крові розрізняють червоні і білі кров’яні тільця.

Тканини внутрішнього середовища - схема
Тканини внутрішнього середовища – схема

У людини червоні кров’яні тільця, еритроцити, на відміну від білих, позбавлені ядер. Вони мають форму дисків з плоским поглибленням на обох сторонах. В 1 мм крові міститься в середньому 4,5-5 млн. еритроцитів. Загальна поверхня еритроцитів становить приблизно 3200 м. причому під час кожного вдиху в обміні газів у легенях бере участь приблизно 250 м2 їх загальної поверхні.

До складу еритроцитів входить барвник крові – гемоглобін, що становить приблизно 1/3 їх загальної маси.

Він має властивість з’єднуватися з киснем, граючи тим самим важливу роль у газообміні. Кров при цьому міняє вишнево -червоний колір на світло -червоний. У складі крові дорослої людини близько 660 г. гемоглобіну. Місце розмноження еритроцитів -червоний кістковий мозок. Тривалість їх життя – 80-120 днів.

Білі кров’яні тільця, лейкоцити, мають у своїй цитоплазмі одне сегментоване або несегментоване ядро. Кількість лейкоцитів значно менша числа еритроцитів. В 1 мм3 їх 6-8 тис., тобто приблизно на кожні 500-1000 червоних кров’яних тілець припадає одне біле.

Розрізняють зернисті форми лейкоцитів:

  • нейтрофіли;
  • еозинофіли;
  • базофіли.

Незернисті:

  • лімфоцити;
  • моноцити.

Лейкоцитам властива здатність змінювати свою форму, самостійно пересуватися і навіть виходити з капілярів, здійснюючи амебовидні рухи. Деякі з лейкоцитів (в основному нейтрофіли, моноцити і лімфоцити) мають фагоцитарні властивості.

Основним місцем розмноження лімфоцитів є вилочкова залоза і лімфатичні вузли. Зернисті форми лейкоцитів, як і еритроцити, розвиваються в червоному кістковому мозку.

Посилання на основну публікацію