Типи нервової системи

У людини, як і у тварин, є індивідуальні особливості вищої нервової діяльності. Це проявляється у вигляді різної швидкості оцінки ситуацій, у неоднаковій реакції на події, емоційності і т. д. Такі відмінності визначаються індивідуальними природженими особливостями і взаєминами процесів збудження і гальмування, які І. П. Павлов взяв за основу для класифікації типів вищої нервової діяльності. Павловим були виділені сильний і слабкий типи нервової системи.

Слабкий тип нервової системи відрізняється швидкою стомлюваністю, малою працездатністю. У нервовій системі переважають процеси гальмування.

Сильний тип нервової системи може бути неврівноваженим (збудливим, нестримним), коли процеси збудження переважають над процесами гальмування, і врівноваженим. Врівноважений тип нервової системи може відрізнятися по рухливості нервових процесів, по швидкості перебудови поведінки.

Виділяють рухливий і інертний урівноважені типи:

  • При рухомому типі можлива швидка переорієнтація у відповідь на зміну життєвих обставин;
  • При інертному (нерухомому) типі нервової системи переорієнтація діяльності дається насилу, протікає повільно.

Цікаво, що типи нервової системи, виділені І. П. Павловим, відповідають класифікації темпераментів людини, запропонованої знаменитим лікарем стародавнього світу Гіппократом 2500 років тому. Він поділив людей за їх темпераментом на:

  • холериків (неврівноважених, легко збудливих);
  • сангвініків (врівноважених, з живою, рухливою нервовою системою);
  • флегматиків (врівноважених, спокійних, розважливих, інертних);
  • меланхоліків (похмурих, пригнічених, вічних скептиків).

Тип нервової системи успадковується від батьків, однак на нього робить істотний вплив і довкілля. Особливості характеру формуються в індивідуальному житті людини.

Слабкий тип нервової системи формується при вихованні в тепличних умовах, коли за дитину все і завжди вирішують дорослі, коли йому кроку не дають ступити самостійно. Ізоляція дитини від труднощів, від впливу зовнішнього середовища навіть при вродженому сильному типі нервової системи може викликати у нього перенапруження коркових процесів збудження або гальмування, що призводить до зривів нервової діяльності, до неврозів.

І. П. Павлов виділив три типи нервової діяльності:

  • розумовий;
  • художній;
  • змішаний (середній).

Особи розумового типу схильні до відверненого мислення, до розсудливості, у них переважає друга сигнальна система. У осіб художнього типу присутнє конкретне, образне мислення, вони відрізняються схильністю до фантазії. У них дія другої сигнальної системи виражена в меншій мірі, ніж в осіб розумового типу. У осіб змішаного типу, до якого відносять більшість людей, обидві сигнальні системи врівноважені.

Посилання на основну публікацію