Теорія особистості З. Фрейда

Зигмунд Фрейд (1856-1939) створив першу всеосяжну теорію особистості, яка розглядає структуру і розвиток особистості, а також пропонує пояснення розвитку психічних розладів.

Причому, створенню своєї оригінальної теорії Фрейд зобов’язаний багато в чому методу гіпнозу, який використовував під керівництвом Й. Брейєра. Останній практикував гіпноз для лікування істерії. Після цього Фрейд став самостійно використовувати даний метод для лікування своїх пацієнтів і зробив висновок, що:

«мають місце важливі психічні процеси, які залишаються закриті від свідомості людини».

Це і були передумови ідеї несвідомого. Цікаво, що в 1890-х роках, коли Фрейд створював свою теорію, він сам, за даними його біографа Джоунса, переніс психоневроз, який супроводжувався різкими змінами настрою – від захоплення і впевненості в собі до депресії і загальмованості. У стані депресії Фрейд не міг ні писати, ні концентрувати свою увагу на чому-небудь, крім наукової роботи.

Крім того, у нього виникав періодичний страх смерті і він став боятися подорожувати залізницею.

Основні концепції своєї теорії Фрейд виклав у роботі «Тлумачення сновидінь», однак він постійно розвивав і удосконалював свої ідеї. Фрейд вважав, що існує деяка кількість інстинктів, які є загальними для всіх людей. Ці інстинкти – незмінний аспект людської природи.

Кожен інстинкт має своє джерело – певний метаболічний процес:

  • енергія – це напруга, рушійна сила, яка виникає при незадоволенні фізіологічної потреби;
  • мета, яка полягає в задоволенні потреби;
  • об’єкт – «річ, щодо якої або за допомогою якої інстинкт може досягти своєї мети» (Freud, 1925).

Фрейд виділив три основних види інстинктів:

Інстинкти життя, функція яких у збереженні біологічного життя і які представляють собою потреби в:

  • їжі;
  • воді;
  • повітрі.

Джерело таких інстинктів – анаболічні процеси.

Енергія – це дискомфорт, який викликаний подразненням слизових оболонок травної та дихальної систем, а мета – зняття напруги і дискомфорту за рахунок отримання таких об’єктів, як їжа і вода, які сприяють зняттю подразнення слизових.

Сексуальні інстинкти, джерело яких – метаболічний процес, який здійснюється в частинах організму, пов’язаних із сексуальною репродукцією. Енергія – лібідо – виникає з чутливості, роздратування або напруги цих частин тіла (геніталії, груди, рот, анус), якщо організм останнім часом не виявляв сексуальної активності. Мета – позбавлення від напруги через статевий зв’язок, оргазм і еякуляцію, і найбільш адекватний об’єкт для реалізації цієї мети – статеві органи привабливої людини протилежної статі.

Хоча сексуальні інстинкти не мають безпосередній цінності для виживання організму, вони принципово важливі для продовження людського роду, а значить – і для життя конкретного індивіда.

Інстинкти смерті. Їх Фрейд виділив в останній період своєї роботи. Він звернувся до теми смерті ще тоді, коли в його власному житті все було благополучно. Однак, коли Фрейд став відзначати в самому собі ознаки старіння, його інтерес до теми смерті значно зріс. Потім він захворів на рак гортані, страждаючи останні шістнадцять років свого життя від постійного болю.

І хоча Фрейд розробив свою концепцію інстинкту смерті також докладно, як двох попередніх, з його робіт можна зробити висновок, що джерело інстинкту смерті теж виникає з метаболічних процесів організму, але вже катаболічних. Енергію смерті Фрейд назвав мортидо. Якби катаболічні процеси були відсутні, було б неможливим здійснення метаболізму в цілому, а відповідно – і життя організму.

Таким чином, існує прагнення до смерті – починаючи з клітинного рівня, закінчуючи організменним.

Цим Фрейд намагався пояснити причину вбивств і самогубств.

Фрейд виділяв у структурі особистості три компоненти:

Ід (Воно), яке представляє собою, по суті, сукупність трьох перерахованих вище інстинктів. Ід є несвідомим, свідома репрезентація цих інстинктів – бажання та пов’язані з ними неприємні емоції. Ід за своєю природою глибоко егоїстично, воно існує за принципом задоволення: всі бажання повинні бути негайно задоволені.

Але інстинкти, існуючі в Ід, у своєму первісному вигляді абсолютно неефективні при взаємовідносинах з навколишнім світом. Якби у людини було тільки Ід, задоволення всіх інстинктивних бажань зводилося б лише до фантазій щодо їх задоволення (так звані первинні процеси мислення).

Тому в міру розвитку дитини у неї на основі Ід формується Его.

Его (Я) – це частина психіки, яка складається з розумових і перцептивних процесів, що відповідають за сприйняття, запам’ятовування і дії, пов’язані із задоволенням інстинктів (вторинні процеси мислення).

Его існує на свідомому, передсвідомому і несвідомому рівнях.

Функція Его – допомога у задоволенні інстинктивних потреб у зовнішньому світі, і воно функціонує за принципом реальності.

Супер-Его (Над- Я). Під цим компонентом особистості маються на увазі всі соціальні норми, які інтериоризуються в дитинстві під впливом батьківського виховання. Батьки обмежують егоїстичну експресію бажань Ід шляхом покарання. Бажаючи уникнути останнього (тому воно теж викликає напругу), дитина вчиться відповідати певним правилам, які згодом, як згадувалося вище, інтериоризуються .

Далі при виникненні бажань, які суперечать вимогам і нормам соціуму, у людини виникає почуття провини, що перешкоджає реалізації інстинкту.

Наявність Супер-Его – запорука існування суспільства.

Не будь цієї частини особистості, люди задовольняли б суто егоїстичні потреби, не рахуючись з інтересами інших.

Це призвело б до нескінченної конкуренції та відчуження між людьми, що перешкоджало б реалізації як мінімум одного інстинкту – сексуального.

Посилання на основну публікацію