Сутність і походження людини

На визначення і формування людської особистості великий вплив надають розвитку в науці, технологічний прогрес і, як не дивно, природні зміни.

У людській культурі можна зафіксувати безліч ідеальних типів особистості. У Середньовіччі такі типи ділилися на селян, духовних осіб і аристократів. Аристократами називалися рицарb – освічені, ідеально виховані і освічені люди. У XIX столітті з’явився абсолютно новий тип, що позначає міське населення. Він так і називався тип «нової людини» або «буржуа».

На визначення і формування людської особистості великий вплив надають розвитку в науці, технологічний прогрес і, як не дивно, природні зміни. Зміна тієї життєвого середовища, з якою пов’язано безліч спогадів, відбивається на світогляді особистості, руйнує або збагачує психіку.

Існування людської культури обумовлено двома основними факторами: мисленням і промовою. Саме вони відрізняють людей від тварин. Тварини в своїй поведінці керуються інстинктами, що підказують правильні рішення, що дозволяють знайти вихід з важких ситуацій. Людина здатна вибудувати логічний ланцюжок, скласти і обдумати план дій, а також представити кілька варіантів розвитку подій. Він не діє, сліпо підкоряючись інстинкту, а думає про майбутнє: чи позначиться дана дія сприятливо на майбутньому чи ні?

Для тваринного будь-який звук – це спонукання до дії, сигнал, який породжує певну реакцію. У людини все йде трохи інакше. Він може свідомо ігнорувати деякі звуки (наприклад не брати трубку при небажаному телефонний дзвінок або не відкривати двері після стуку в двері), а також аналізувати його природу, розпізнаючи його значення. Тварина запам’ятовує, а людина продумує.

Людина володіє знаннями про зовнішній світ і власному внутрішньому світі. У тварин зовнішнього світу немає, є навколишнє середовище. На перший погляд, відмінностей між зовнішнім світом і навколишнім середовищем не існує. Зовнішній світ для людини – це абстракція, щось ціле. Зовнішній світ породжує певний план дій. У тварин моделі цілісності немає, вони розпізнають тільки конкретику. Тому тварина живе в реальному світі, а людина – в абстрактному.

Цілі і завдання тваринного ніколи не виходять за рамки задоволення природних, біологічних потреб. Людина здатна ставити перед собою завдання, не прив’язані до біологічного стану. Цим пояснюється виділення духовних потреб. Тому і слухається музика, созерцаются предмети мистецтва, пишуться і читаються літературні твори.

Посилання на основну публікацію