Структура біосфери

В. Вернадський та його послідовники визначають біосферу як планетарну оболонку Землі, склад і будова якої зумовлені минулою і сучасною життєдіяльністю організмів. До складу біосфери належать: а) сучасні живі організми; б) відмерлі тіла організмів, які у взаємодії з абіотичними компонентами – гірськими породами, водою і повітрям (або без нього) – утворили біогенну речовину, зокрема каустобіоліти (грец. каиотод – горючий, ftioq – життя і Хївод – камінь) – вугілля, горючі сланці, нафту, торф, а також вапняки, доломіти, залізні та інші руди біогенного походження; в) напівбіогенна або органо-мінеральна речовина (ґрунти, мули, сапропелі), які утворилися внаслідок взаємодії живої речовини з гірськими породами (біокосна речовина за В. Вернадським); г) абіотичні компоненти, які є середовищем для живих істот і беруть безпосередню участь в обміні з ними речовиною, енергією та інформацією (косна речовина за В. Вернадським).

Теоретичні межі біосфери, на думку М. Реймерса, значно ширші, оскільки в гідротермах дна Світового океану на глибинах близько трьох кілометрів знайдено організми при температурі 250°С (!). При тиску 300 атмосфер вода тут не кипить (межа життя лімітується точками перетворення води в пару і згортанням білків). На глибинах 25 км, як стверджують вчені, має бути температура 460°С, при якій за будь-якого тиску вода перетворюється в пару і життя є неможливе.

Поняття структури передбачає поділ системи на ієрархічні структурні рівні, тобто на горизонтальні й вертикальні ієрархічні підсистеми. Біосфера є саме такою складною функціонально активною геопросторовою мегасистемою.

Author: Олександр
Фанат своєї справи і просто крутий чувак.