Спеціальна витривалість [Анаеробна]

Спеціальна, або анаеробна, витривалість – це здатність до тривалого перенесення навантажень, характерних для конкретного виду професійної діяльності. Спеціальна витривалість відрізняється високим рівнем фізіологічних і психічних можливостей стосовно до виду діяльності та умов, в яких вона проявляється.

Види спеціальної витривалості

Виділяють кілька видів спеціальної витривалості: швидкісну, силову, швидкісно-силову, координаційну.

Швидкісна витривалість

Швидкісна витривалість – це здатність виконувати роботу субмаксимальной потужності за рахунок безкисневих джерел утворення енергії.

Для розвитку швидкісної витривалості застосовуються в основному два методи тренувань: повторний та інтервальний.

Силова витривалість

Силова витривалість – це здатність організму протистояти втомі при тривалій силовій роботі. Вона характеризується поєднанням відносно високих силових здібностей і значної витривалості. Без неї практично немислима ефективна робота в переважній більшості професій, пов’язаних з фізичною працею.

Динамічна силова витривалість

Для розвитку динамічної силової витривалості доцільно використовувати обтяження в межах 40 – 50% від максимуму, при середньому темпі повторень. Вправи необхідно виконувати до сильного стомлення, між серіями робити перерву до повного відпочинку, повторювати одне і те ж вправу в 7 – 9 серіях.

Статична силова витривалість

Для розвитку статичної силової витривалості застосовуються статичні (ізометричні) вправи, які виконуються до втоми тренованих м’язів.

Координаційна витривалість

Належна увага в тренуваннях слід приділити розвитку координаційної витривалості, під якою розуміється здатність тривало і ефективно виконувати складні по координації рухові дії. Для цього використовують систематичні вправи до стомлення в складних по структурі рухових діях.

Розвиток спеціальної витривалості

Найбільш ефективні за темпами приросту анаеробні здібності удосконалюються з 14 до 19 років.

Удосконалення анаеробних можливостей визначається п’ятьма факторами: інтенсивністю (потужністю) роботи, довжиною дистанції, інтервалами відпочинку, характером відпочинку, числом повторень.

Потужність роботи повинна відповідати 90 – 95% від максимуму. Така робота відноситься до зони субмаксимальних навантажень і виконується при пульсі 185 -190 уд. / Хв, тому час роботи слід обмежити 10 – 30 с для жінок і 30 – 40 с для чоловіків. У разі продовження роботи її потужність буде падати, і, отже, питома вага анаеробних джерел енергоутворення зменшиться, а аеробних, навпаки, зросте. В результаті буде відбуватися зростання загальної (аеробної) витривалості.

Інтервали відпочинку між окремими вправами повинні визначатися часом відновлення пульсу до 130 уд. / Хв, а між їх серіями – до 90-100 уд. / Хв. Характер відпочинку повинен бути активним (повільний біг, ходьба і т.д.). Природно, що час відпочинку у займаються різної статі, віку, підготовленості буде неоднаковим.

Посилання на основну публікацію