Слуховий аналізатор людини

Значення слуху. Як і зір, слух дає можливість сприймати інформацію на значній відстані. За допомогою слуху тварини виявляють видобуток, рятуються від хижаків, спілкуються. Важливий слух і для людини, так як з цим аналізатором пов’язана членороздільна мова. Залишилися без в ранньому дитинстві слуху люди втрачають здатність вимовляти слова. Потрібна тривала лікувальна тренування за спеціальною методикою, щоб глухий від народження людина могла говорити.
Будова органу слуху. Як і будь-який інший аналізатор, слуховий теж складається з трьох частин: слухових рецепторів, слухового нерва і слуховий зони кори великих півкуль головного мозку, де відбуваються аналіз і оцінка звукових подразнень. В органі слуху розрізняють зовнішнє, середнє і внутрішнє вухо (рис. 139).
Зовнішнє вухо складається з вушної раковини і зовнішнього слухового проходу. Покриті шкірою вушні раковини складаються з хряща. Вони вловлюють звуки і направляють їх в слуховий прохід. Він покритий шкірою і складається із зовнішньої хрящової частини і внутрішньої – кісткової. В глибині слухового проходу є волосся і шкірні залози, що виділяють липке жовте речовина – вушну сірку. Вона затримує пил і знищує мікроорганізми. Внутрішній кінець слухового проходу затягнутий барабанною перетинкою, яка перетворює повітряні звукові хвилі в механічні коливання.
Середнє вухо є порожнину, заповнену повітрям. У ній є три слухових кісточки. Одна з них, молоточок, впирається в барабанну перетинку, друга, стремечко, в перетинку овального вікна, яке веде у внутрішнє вухо. Третя кісточка, ковадло, знаходиться між ними. Виходить система кісткових важелів, приблизно в 20 разів збільшує силу впливу коливань барабанної перетинки.
Порожнина середнього вуха за допомогою слухової труби повідомляється з порожниною глотки. При ковтанні вхід в слухову трубу відкривається, і тиск повітря в середньому вусі стає рівним атмосферному. Завдяки цьому барабанна перетинка НЕ ​​вигинається в ту сторону, де тиск менше.
Внутрішнє вухо відділене від середнього кісткової платівкою з двома отворами – овальним і круглим. Вони також затягнуті перетинками. Внутрішнє вухо являє собою кістковий лабіринт, що складається з системи порожнин і канальців, розташованих у глибині скроневої кістки. Усередині цього лабіринту, як у футлярі, знаходиться перетинчастий лабіринт. У ньому є два різні органи: орган слуху і орган рівноваги – вестибулярний апарат. Всі порожнини лабіринту заповнені рідиною.

 

Орган слуху знаходиться в равлику. Її спірально закручений канал утворює 2,5-2,75 обороту (рис. 140). Він розділений поздовжніми перегородками на верхню, середню і нижню частини. Рецептори слуху (чутливі волоскові клітини) знаходяться в спіральному органі, розташованому в середній частині каналу (рис. 141).
Коливання повітря (звукові хвилі) викликають механічні коливання барабанної перетинки. За допомогою слухових кісточок вони передаються перетинці овального вікна, а через неї – рідини внутрішнього вуха. Коливання рідини передаються волокнам основної мембрани (рис. 141, В), на якій розташовані волоскові клітини. Причому високі звуки викликають коливання більш коротких волокон, а найнижчі – довших. Це призводить до подразнення відповідних рецепторів слуху. Виникаючі в рецепторах збудження по нерву надходять в слухову зону кори великого мозку, де і формуються слухові відчуття.
Кожна півкуля отримує інформацію від обох вух, завдяки чому стає можливим визначати джерело звуку і його напрямок. Якщо звучав предмет знаходиться зліва, то імпульси від лівого вуха приходять в мозок раніше, ніж від правого. Ця невелика різниця в часі і дозволяє не тільки визначати напрямок, але і сприймати звукові джерела з різних ділянок простору. Таке звучання називають об’ємним або стереофонічним.
Гігієна органу слуху. Гігієнічні процедури починають з щоденного миття вух. У зовнішньому слуховому проході, що веде від вушної раковини до барабанної перетинки, постійно виділяється вушна сірка. Вона містить пом’якшувальні і протимікробні речовини. Накопичення вушної сірки може призвести до закупорки зовнішнього слухового проходу і погіршення слуху. Чистити вуха сірником, шпилькою та іншими твердими предметами, щоб видалити вушну сірку, не рекомендується.

Запалення слизової оболонки носа і горла призводить до того, що слухова труба заповнюється слизом і тиск повітря в середньому вусі не може зрівнятися з зовнішнім тиском. При цьому людина відчуває своєрідне відчуття – закладеність у вухах. При нежиті очищати носові ходи треба по черзі, щоб через слухові труби потоки повітря не проривалися в середнє вухо, коли вихід повітря назовні буде заблокований.
Особливо небезпечно запалення середнього вуха. Воно супроводжується сильним болем і може призвести до порушення рухливості слухових кісточок, зниження слуху. Поразка слухових рецепторів і слухового нерва може вести до глухоти.
Систематичне перебування в галасливій обстановці або короткочасне, але дуже інтенсивний вплив звуку може призвести до приглухуватості. Тривале перебування в середовищі, «забрудненої» надлишковими звуками («звуковий шум»), веде до підвищення дратівливості, погіршення сну, головних болів, підвищення артеріального тиску.

Посилання на основну публікацію