Складнощі в ботаніці

Навряд чи можна встановити, що було відомо нашим предкам з кам’яного віку про рослини, але з того, що спостерігається в існуючих і понині примітивних людських громадах, випливає висновок про надзвичайну давнину знань про рослини і спостережливості первісних людей. Для аборигенів джунглів слово «ботаніка» – порожній звук; вони, ймовірно, навіть не знають, що існує така галузь знань.

Проте вони розпізнають сотні видів і знають багато їх властивості. Для них рослини є щось дуже ґрунтовне – елемент самого життя, настільки фундаментальний і необхідний, що існувати без нього було б неможливо.

На жаль, чим цивілізованіше люди, тим більше вони втрачають безпосередній контакт з природою і тим менш конкретними стають їх знання про неї. Тим часом «ніщо не проходить даром»: відрив людини від природи і рослин, втрата конкретних знань про них багато представників нашого суспільства – одна з причин кризи, що насувається біосфери.

А тим часом тільки рослини лежать в основі харчової піраміди, трофічних зв’язків всіх живих істот. Важко собі уявити, але зникни рослини – гордий вінець природи з його амбіціями, культурою, політикою, науково-технічним прогресом тихо піде з арени життя за деякі тижні.
Людина знаходиться на самій вершині трофічної піраміди, і дика природа може прогодувати і годувала свого часу не більше 10 мільйонів наших предків, які збирали плоди, які копали коріння, які ловили примітивними засобами звірів.

Лише тоді, коли неолітичний людина, що жила приблизно 30 000 років тому, знайшов такі злаки, які можна вирощувати, щорічно отримуючи дедалі більші врожаї, був зроблений перший серйозний крок до нової, зовсім іншого типу зв’язку людини і рослин. Стали оброблятися зернові, а трохи пізніше – зернобобові, з яких виникло диво землеробства – культурні рослини. Починаючи з цього часу людина все більше і більше забезпечує своє існування шляхом цілеспрямованого вирощування небагатьох рослин замість збору їстівних частин від багатьох дикорослих видів. Говорячи сучасною мовою, з екстенсивної зв’язок людини і рослин стала перетворюватися в інтенсивну.

Тисячоліттями війни, епідемії і вкрай повільний прогрес медицини найдраматичнішим чином приводили у відповідність чисельність людської популяції і кількість їжі, що добувається хліборобами. Лише в кінці XIX в. цей баланс явно порушився. Зростання харчових запасів став виразно відставати від зростання народонаселення. Особливо помітно це стало проявлятися починаючи з 50-х років нашого століття і перш за все в країнах третього світу. Значні надії покладалися на «зелену революцію», коли до 60-х років з використанням методів генетики були отримані високоврожайні сорти пшениці і рису, а пізніше – ряду інших культур. І тут, напевно, доречно згадати «батька» зеленої революції великого американського селекціонера Нормана Борлоуга. Однак це лише частково виправити диспропорцію. Загроза голоду, що нависла над людством, поки не знята. Нині надії спрямовані на біотехнологію, бурхливий розвиток якої за останнє десятиліття змусило говорити про початок другої «зеленої революції».

В її здійсненні фундаментальними виявляються всі ті ж рослини і вивчає їх наука ботаніка. Треба думати, ми зможемо ще побачити результати цього грандіозного процесу і загроза голоду та зубожіння біологічних ресурсів Землі буде ліквідована.

Посилання на основну публікацію