Склад плазми крові

Об’єм плазми у людини дорівнює 55-60 % загального об’єму крові. Для відділення формених елементів від плазми застосовується відстоювання або центрифугування крові після попереднього додавання до неї речовини, що затримує її згортання. Еритроцити як більш важкі осідають при цьому на дно пробірки, утворюючи червоний шар, а над ними розташовується тонкий безбарвний або білуватий шар більш легких лейкоцитів і кров’яних пластинок (тромбоцитів), а над форменими елементами знаходиться прозорий, безбарвний або злегка жовтуватий шар плазми.

У людини плазма крові містить 90-91 % води і 9-10 % сухого залишку, в якому є білки і солі. Білки складають у дорослих людей 6,6-8,2 % плазми, або близько 3 / 4 її сухого залишку. Вона містить 4-4,5 % альбуміну, 2,8-3,1 % глобуліну і 0,1-0,4 % фібриногену.

Плазма крові у коня містить 2,7 % альбуміну і 4,6 % глобуліну, у бика – 3,3 і 4,1 %, у свині – 4,4 і 3,9 %. Білковий коефіцієнт, або відношення альбумінів до глобулінів (при прирівнювання кількості глобулінів до одиниці), у людини коливається від 1:1,5 до 1:2,3.

Загальна кількість білка крові людини збільшується взимку і зменшується влітку.
Кількість білків у плазмі восени менше, ніж навесні, що залежить від характеру харчування.
У дорослої людини загальна кількість білків плазми зменшується з віком незалежно від харчування. При цьому відносний вміст альбумінів падає, а глобулінів зростає. У жінок кількість глобулінів дещо більше, ніж у чоловіків.

Глобуліни забезпечують захисні властивості крові. Що відноситься до глобулінів фібриноген має важливе біологічне значення, оскільки бере участь у згортанні крові. Він утворюється і печінки.
У плазмі крові існують проміжні продукти обміну речовин, які можна виділити з фільтрату після осадження всіх білків. До них відносяться сечовина, сечова кислота, амінокислоти, креатинін, аміак та ін.

Азот, що міститься в цих речовинах, називається залишковим або небілковим азотом. Його кількість у дорослої людини становить 20-40 мг%, або 20-40 мг на 100 см3 крові.
У плазмі крові знаходяться також глюкоза, молочна кислота, жир, жирні кислоти і жироподібні речовини. Натщесерце в плазмі людини міститься 0,1-0,12 % (100-120 мг%) глюкози і близько 0,5-1 % жирів і жироподібних речовин. Максимальна кількість холестерину у здорових людей взимку і восени (200-250 мг%), мінімальне – навесні і влітку (170-180 мг%).
Загальний вміст холестерину закономірно зростає приблизно до 70 років, а потім знижується.
Після прийому пиши кількість глюкози в плазмі людини можемо зрости до 0,2 %, тобто спостерігається аліментарна (харчова) гіперглікемія. Зниження вмісту глюкози в плазмі нижче називається гіпоглікемією. Підвищення кількості глюкози понад 0,2 %, і зниження нижче 0,05% викликає важкі порушення функцій організму і веде до смерті.
При спокої кількість молочної кислоти в крові одно 10-30 мг%. При посиленій фізичній праці воно в кілька разів збільшується, також збільшується і вміст фосфорної кислоти та її сполук з продуктами обміну білків і вуглеводів.

У крові знаходяться різні ферменти. Деякі є тільки в плазмі, інші – у формених елементах. У плазмі міститися амілази, що розщеплюють вуглеводи, ліпаза, що розщеплює жири, і оксидази і пероксидази, що залучені до окисно – відновних процесах.
Основні електроліти плазми (в середньому, в міліграм- відсотках): Na – 280 – 350, Л – 18 – 20, Ca – 9 – 11, Mg – 1 – 3, Cl – 320 – 360, HCO3 – 160, SO4 – 22, HPO4 – 10.
Крім того, в плазмі крові людини міститься: йод – 0,002-0,013 мг%. Бром – 0,5-1,5 мг%. У еритроцитах є і залізо (у поєднанні з білками) – 50-60 мг%.
Спектральний аналіз поточної крові дозволив виявити, що в ній відбуваються окислення, розщеплення вуглеводів без участі кисню, розщеплення сполук, що містять фосфор, відщеплення аміаку від білкових сполук.

При введенні в кров чужих організму білків в ній з’являються розщеплюють ці білки захисні білкові ферменти – протеази, які володіють специфічністю. Вони розщеплюють саме той білок, який вводиться в організм.

При видаленні з плазми фібриногену, що перетворюється при згортанні в фібрин, виходить сироватка. Цільна кров, позбавлена фібриногену, називається дефібринованої. Вона складається з формених елементів і сироватки.

У кишковопорожнинних і нижчих черв’яків доставка поживних речовин до клітин тіла і видалення залишкових продуктів обміну речовин здійснюється водянистою рідиною – гідролімфой. У деяких безхребетних вона містить білкові речовини, що переносять кисень. У членистоногих і молюсків в незамкнутих судинах циркулює гемолімфа, в якій міститься більше білків і неорганічних речовин, ніж у гідролімфе. У гемолімфі розчинені кров’яні пігменти (хромопротеїди), що виконують дихальну функцію, і вона одночасно здійснює функцію крові та лімфи.

Посилання на основну публікацію