Систематика як наука

Систематика – це наука про різноманітність рослинних організмів. Вона визначає їх місце в системі органічного світу.

Існує систематика:

  • тварин;
  • мікроорганізмів;
  • грибів;
  • рослин.

У ботаніці розрізняють:

  • систематику нижчих рослин;
  • систематику вищих рослин.

Систематика – найважливіша галузь біології, в тому числі і ботаніки. Без систематики немислимий розвиток ні теоретичної, ні експериментальної ботаніки (селекції, насінництва, інтродукції рослин та ін.).

Будь-яка наука характеризується трьома складовими частинами:

  • предмет вивчення;
  • завдання, які ставить перед собою наука;
  • методи дослідження.

Завданнями систематики є:

  • опис рослин;
  • їх найменування;
  • класифікація;
  • побудова еволюційної системи рослинного світу.

Якщо раніше завданнями систематики рослин було:

  • створення системи рослинного світу;
  • встановлення класифікації або розподіл по групах знайомих йому форм на основі вивчення їх будови;
  • присвоєння їм назв з метою їх відмінності,

То в даний час завдання систематики стають набагато ширші складніші.

На основі еволюційного вчення необхідно показати розвиток усього рослинного світу від форм найдавніших і примітивних до сучасних і найскладніших; встановити родинні зв’язки, походження рослин, тобто перш за все дати, по можливості правильну, струнку картину розвитку всього рослинного світу, або його філогенезу, в якій кожен вид мав би своє місце в системі у зв’язку з іншими спорідненими йому формами.

Систематика рослин повинна бути філогенетичною, яка відбиває не тільки різноманітність існуючих раніше і сучасних форм, але і їх походження, зв’язок та розвиток протягом всієї історії органічного життя на Землі.

Таким чином, систематика рослин складається з 3 розділів:

  • таксономія, тобто теорія і практика класифікації рослин;
  • номенклатура – сукупність існуючих назв таксонів і система правил, які регулюють встановлення і використання цих назв;
  • філогенія – встановлює спорідненість рослин в історичному плані.

Кожна наука має свої специфічні методи дослідження, частково спільні з іншими близькими і спорідненими їй дисциплінами. В даний час для побудови філогенетичної системи необхідно використовувати досягнення багатьох близьких наук:

  • морфології;
  • анатомії;
  • ембріології;
  • палеоботаніки;
  • екології;
  • географії рослин;
  • біохімії;
  • генетики та ін.

Застосування методів і досягнень цих наук у філогенетичній систематиці неминуче й обов’язкове. Методи ці можна розділити на три основні групи:

  • морфологічні в широкому сенсі;
  • фізіолого-біохімічні;
  • експериментально-генетичні.

Система, яку використовують сучасні ботаніки, є ієрархічною, вона будується за принципом «коробка в коробці».

Будь-яка ступінь ієрархії називається таксономічним рангом (категорією). Ієрархія таксонів і правила найменування рослин (номенклатура) регулюються обов’язковим для всіх ботаніків Міжнародним кодексом ботанічної номенклатури.

Кожна сходинка таксонів називається таксономією.

Номенклатура рослин складається з позначень таксонів (тобто систематичних одиниць, або категорій, для визначення рангу – наприклад, клас, сімейство і інш.) і назв (наприклад, Anthophyta, Malus domestica).

Посилання на основну публікацію