Сімейство мареві

Сімейство мареві (Chenopodiaceae) представлено багаторічними і однорічними рослинами, напівчагарниками і чагарниками, рідше – деревами (саксаул). Лободових налічується 1400 видів.

У лісовій зоні мареві майже відсутні, за винятком лободи і марі, що ростуть біля населених пунктів та подекуди на покладах. Набагато більше лободових у лісостеповій та степовій зонах, але широко поширені вони в напівпустелях. Більшість рослин цього сімейства виростає на пісках, солончаках і солонцях, що займають в напівпустелях і пустелях величезні площі.

Кормова роль лободових в лісостепу невелика і обмежується лише тим, що деякі з них йдуть для силосування. В сухого степу в міру просування на південь роль їх в рослинному покриві значно зростає.

Мареві – в основному пасовищні рослини. Поживність їх висока – містять протеїну в середньому 13,5%. Як правило, добре поїдаються верблюдами, гірше – вівцями і козами, погано-кіньми і майже зовсім не поїдаються великою рогатою худобою.

На напівпустельних і пустельних пасовищах значення лободових настільки велике, що вони можуть бути виділені в особливу господарсько-ботанічну групу, серед них перше місце займають солянки.

Солянки (Salsola L.) – Однорічні трав’янисті рослини і багаторічні напівчагарники і чагарники. Солянки – рослини напівпустель і пустель. Вони мають здатність виростати на засолених грунтах і навіть на солончаках і солонцях. Більшу частину солянок, особливо соковитих, тварини поїдають погано. Сухі (вміст солей в них менше 20%) цінніші в кормовому відношенні. Солянки містять до 10-12% протеїну.

З’їдаються найкраще восени і взимку, більш охоче – верблюдами, гірше – кіньми та іншими тваринами.

Солянка деревоподібна, боялич (S. arbuscula Pall.) -кустарнік Заввишки 30-100 см. Виростає в пустельній зоні. Охоче ??поїдається верблюдами цілий рік, вівцями – гірше, погано – кіньми.

Солянка бородавчаста (S. verrucosa M. В.) – чагарник висотою до 1 м. Займає великі площі в пустельній зоні. Поїдається добре і задовільно верблюдами і вівцями восени і взимку.

У сприятливі роки дає врожай 1 т з 1 га, утворюючи хороший пасовищний або сінокісну травостій.

Солянка м’ясиста [S. foliosa (L.) Schrad.] зустрічається у великій кількості в напівпустелях і пустелях на засолених місцях. Поїдається вівцями і верблюдами.

Саксаул (Haloxylon) багаторічна чагарник, виростає в пустелях. Розрізняють два види саксаулу: саксаул білий і саксаул чорний.

Саксаул білий, піщаний (І. persicum Bge.) – Великий чагарник висотою 1,5-2,5 м, а іноді до 5 м, що росте на пісках пустелі. Листя його мають вигляд невеликих лусочок. Кормом служать зелені і ростові гілочки. Прекрасний, а іноді навіть єдиний корм для верблюдів протягом усього року. Верблюди здатні об’їдати кущі саксаулу до 3 м у висоту і можуть отримувати з одного куща до 12 кг кормової маси. Для овець доступні лише опале на землю сухі

цінних і перспективних рослин при освоєнні напівпустель і пустель.

Досліди в напівпустелях і пустелях показали, що прутняк може дати урожай сіна до 1,5 т з 1 га.

Камфоросми Лессінга (Camphrosma lessingii Litw.) Багаторічна напівчагарник з розпростертими гілками, висотою 15 40 см. Виростає на засолених грунтах напівпустельною і пустельній зон.

Найкраще поїдається восени і взимку верблюдами і вівцями, гірше – кіньми, велика рогата худоба її не їсть.

Лобода (Atriplex L.) – Однорічна рослина. В СРСР налічується близько 30 видів. Росте на солончаках, молодих покладах, як бур’ян у посівах, а також на засмічених місцях, біля будівель, на пустирях і т. Д. Кормова цінність її невисока. Окремі види, що виростають в напівпустелях і пустелях, поедаются задовільно, особливо верблюдами.

Ежовник солончаковий, біюргун [Anabasis salsa (С. А. М.) Benth.] – Багаторічна низькоросла рослина, висотою не більше 20 см (рис. 31). Широко виростає на засолених листя і гілочки (до 1 кг з одного куща).

Поживність саксаулу висока: у 100 кг сухого корму міститься 52,3 корм. од. при 3,7 кг перетравного білка.

Саксаул чорний, солончаковий, безлистий [Н. aphyllum (Minkw.) Tljin.] -більш великий чагарник, іноді досягає 7 м у висоту, з сильно гіллястим стволом. Нерідко утворює своєрідні саксауловие лісу. Розмножується насінням.

Виростає в пустелях Середньої Азії. Найкраще росте на супіщаних і суглинних сероземах з високою фільтраційною здатністю, особливо при заляганні грунтових вод на глибині 5-30 м. Зустрічається на такирах і такирообразних сероземах, але утворює тут менш потужні кущі.

Відрізняючись високою кормовою продуктивністю, саксаул чорний при обробітку у вигляді Пасовищезахисна смуг підвищує урожай кормової маси пасовищних рослин на прилеглій до смуги території. Гілочки саксаулу чорного поедаются верблюдами більш охоче, ніж білого, та й кормової маси саксаул чорний дає більше.

Прутняк, кохия сланка, Ізен [Kochoa prostrata (L.) Shrad.] – Багаторічний, добре розгалужений напівчагарник висотою від 30-40 до 75 см, з дрібними лінійними листочками. Формує потужну, глибокопроникаючу кореневу систему (до 3,5-6 м).

Тепло – і світлолюбний, витримує середнє засолення, Невибагливий до грунту, виростає на солонцях, сухих піщаних і кам’янистих місцях. Посухостійкий. Економно витрачає вологу на транспірацію. В умовах пустель і напівпустель дає досить високі врожаї кормової маси.

Відрізняється високими кормовими достоїнствами (містить близько 10% протеїну) і гарною перетравність. Відмінно поїдається в усі сезони року вівцями і верблюдами, служить нажіровочний кормом.

Задовільно поїдається тваринами, крім великої рогатої худоби.

Посилання на основну публікацію