Селекція тварин

Особливості селекції тварин

Основні принципи селекції тварин не відрізняються від принципів селекції рослин. Однак селекція тварин має деякі особливості:

  • для них характерно тільки статеве розмноження;
  • в основному дуже рідкісна зміна поколінь (у більшості тварин через кілька років);
  • кількість особин у потомстві невелика.

Тому в селекційній роботі з тваринами важливе значення набуває аналіз сукупності зовнішніх ознак, чи екстер’єру, характерного для тієї чи іншої породи.

Одомашнення тварин

Одним з найважливіших досягнень людини на зорі його становлення та розвитку (10-12 тис. років тому) було створення постійного і досить надійного джерела продуктів харчування шляхом одомашнення диких тварин. Головним чинником одомашнення служить штучний відбір організмів, що відповідають вимогам людини.

У домашніх тварин дуже розвинені окремі ознаки, часто даремні або навіть шкідливі для їх існування в природних умовах, але корисні для людини. Наприклад, здатність деяких порід курей давати більше 300 яєць на рік позбавлена біологічного сенсу, оскільки така кількість яєць курка не зможе висиджувати.

Тому в природних умовах одомашнені форми існувати не можуть.

Одомашнення призвело до ослаблення дії стабілізуючого відбору, що різко підвищило рівень мінливості і розширило його спектр. При цьому одомашнення супроводжувалося відбором, спочатку несвідомим (відбір тих особин, які краще виглядали, мали більш спокійний характер, володіли іншими цінними для людини якостями), потім усвідомленим, або методичним. Широке використання методичного відбору спрямоване на формування у тварин певних якостей, що задовольняють людину.

Процес одомашнення нових тварин для задоволення потреб людини продовжується і в наш час. Наприклад, для отримання модного і високоякісного хутра створена нова галузь тваринництва – хутрове звірівництво.

Відбір і типи схрещування

Відбір батьківських форм і типи схрещування тварин проводяться з урахуванням мети, поставленої селекціонером. Це може бути:

  • цілеспрямоване отримання певного екстер’єру;
  • підвищення молочності;
  • жирності молока;
  • якості м’яса і т. д.

Розведення тварин оцінюються не тільки за зовнішніми ознаками, а й за походженням і якістю потомства. Тому необхідно добре знати їх родовід. У племінних господарствах при підборі виробників завжди ведеться облік родоводів, в яких оцінюються екстер’єрні особливості і продуктивність батьківських форм протягом ряду поколінь. За ознаками предків, особливо по материнській лінії, можна судити з відомою ймовірністю про генотипи виробників.

У селекційній роботі з тваринами застосовують в основному два способи схрещування:

  • аутбридинг;
  • інбридинг.

Аутбридинг, або неродинне схрещування між особинами однієї породи або різних порід тварин, при подальшому суворому відборі призводить до підтримання корисних якостей і до посилення їх у ряді наступних поколінь.

При інбридингу в якості вихідних форм використовуються брати і сестри чи батьки і потомство:

  • батько-донька;
  • мати-син;
  • двоюрідні брати-сестри і т. д.

Таке схрещування певною мірою аналогічно самозапиленню у рослин, яке також приводить до підвищення гомозиготності і, як наслідок, до закріплення господарсько цінних ознак у нащадків.

При цьому гомозиготизація за генами, контролюючими досліджувану ознаку, відбувається тим швидше, чим більш близькоспоріднені схрещування використовують при інбридингу. Однак гомозиготизація при інбридингу, як і у випадку рослин, веде до ослаблення тварин, знижує їх стійкість до впливу середовища, підвищує захворюваність.

Щоб уникнути цього необхідно проводити суворий відбір особин, які мають цінні господарські ознаки.

У селекції інбридинг зазвичай є лише одним з етапів поліпшення породи. За ним слідує схрещування різних міжлінійних гібридів, в результаті якого небажані рецесивні алелі переводяться в гетерозиготний стан та шкідливі наслідки близькоспорідненого схрещування помітно знижуються.

У домашніх тварин, як і у рослин, спостерігається явище гетерозису: при міжпородних або міжвидових схрещуваннях у гібридів першого покоління відбувається особливо потужний розвиток і підвищення життєздатності.

Класичним прикладом прояву гетерозису є мул – гібрид кобили та осла.

Це сильна, витривала тварина, яка може використовуватися в значно більш важких умовах, ніж батьківські форми.

Гетерозис широко застосовують у промисловому птахівництві (приклад – бройлерні курчата) та свинарстві, оскільки перше покоління гібридів безпосередньо використовують у господарських цілях.

Віддалена гібридизація

Віддалена гібридизація домашніх тварин менш ефективна, ніж рослин. Міжвидові гібриди тварин часто бувають безплідними. При цьому відновлення плодючості у тварин представляє більш складну задачу, оскільки отримання поліплоїдів на основі множення числа хромосом у них неможливе.

Правда, в деяких випадках віддалена гібридизація супроводжується нормальним злиттям гамет, звичайним мейозом і подальшим розвитком зародка, що дозволило отримати деякі породи, що поєднують цінні ознаки обох використаних у гібридизації видів.

Наприклад, у Казахстані на основі гібридизації тонкорунних овець з диким гірським бараном Архар створена нова порода тонкорунних архамеріносів, які, як і архари, пасуться на високогірних пасовищах, недоступних для тонкорунних мериносів. Поліпшено породи місцевої великої рогатої худоби шляхом схрещування її з зебу і яками.

Досягнення селекціонерів-тваринників

Селекціонерами досягнуті значні успіхи у створенні нових та покращенні вже існуючих порід тварин. Так, костромська порода великої рогатої худоби відрізняється високою молочною продуктивністю – більше 10 тис. кг молока на рік. Сибірський тин російської м’ясо-вовнової породи овець характеризується високою м’ясною і вовновою продуктивністю. Середня маса племінних баранів становить 110-130 кг, а середній настриг вовни в чистому волокні – 6-8 кг. Чималі досягнення є також в селекції:

  • свиней;
  • коней;
  • курей та інших тварин.

В результаті тривалої і цілеспрямованої селекційно-племінної роботи вченими і практиками Білорусі виведений чорно-строкатий тип великої рогатої худоби. Корови цієї породи в хороших умовах годівлі та утримання забезпечують надої по 4-5 тис. кг молока жирністю 3,6 – 3,8% на рік.

Генетичний же потенціал молочної продуктивності чорно-рябої породи становить 6,0-7,5 тис. кг молока за лактацію. У господарствах Білорусі налічується близько 300 тис. голів худоби цього типу.

Порода білоруських чорних і великих білих свиней створені фахівцями селекційного центру тваринництва. Ці породи свиней відрізняються тим, що тварини досягають живої маси 100 кг за 178-182 дня на контрольній відгодівлі при середньодобовому прирості понад 700 г., а приплід становить 9-12 поросят за опорос.

Різні кроси курей характеризуються високою яйценоскістю: за 72 тижні життя – 239-269 яєць при середній масі кожного 60 г, що відповідає показникам високопродуктивних кросів на міжнародних конкурсах.

Триває селекційна робота щодо укрупнення, підвищення скоростиглості і працездатності коней білоруської запряжної групи, поліпшення продуктивного потенціалу овець по настригу вовни, живої маси та плодючості, по створенню ліній і кросів м’ясних качок, гусей, високопродуктивної породи коропа та ін.

Посилання на основну публікацію