Рушійні сили еволюції, їх роль в утворенні нових видів

У 19-му столітті. Ч. Дарвін створює вчення про походження і еволюцію видів. Рушійною силою еволюції Ч. Дарвін вважав:

  • природний відбір;
  • спадковість;
  • мінливість.

Під спадковістю Дарвін розумів здатність організмів зберігати в нащадках свої видові та індивідуальні особливості.

Мінливість – це властивість організмів набувати нових ознак, тобто це відмінності між особинами в межах виду.

Природний відбір – це постійний, в межах будь-якого виду, відбір найбільш пристосованих особин, який призводить до збереження та накопичення змін, корисних для виду в даних умовах, і до знищення шкідливих змін.

Матеріалом для природного відбору служить спадкова мінливість.

Виборче збереження кращих і виборча загибель гірших особин відбувається через боротьбу за існування.

Під терміном «боротьба за існування» розуміють різні взаємини, в які вступають організми між собою, а також всі можливі взаємозв’язки, які виникають між організмами та умовами неживої природи.

Існують такі форми боротьби за існування:

  • внутрішньовидова боротьба, або конкуренція, між особинами одного і того ж виду;
  • міжвидова боротьба, яка виникає на різних рівнях (відносини «хижак – жертва», конкурентні відносини між різними видами рослин в лісі і т. д.);
  • боротьба організмів з несприятливими чинниками неживої природи.

Вихідні ознаки і властивості в різних напрямках змінює мутаційний процес. Частота виникнення окремих мутацій дуже низька, але у зв’язку з великим числом генів загальна частота виникаючих мутацій у живих організмів відносно висока.

Один з найважливіших еволюційних факторів – періодичні зміни чисельності особин, популяційні хвилі; вони є постачальниками еволюційного матеріалу, які виводять ряд генотипів випадково і ненаправлено на еволюційну арену.

Важливий елементарний еволюційний фактор – ізоляція, виникнення бар’єрів, які порушують вільне схрещування. Ізоляція закріплює виниклі випадково (в результаті роботи мутаційного процесу і «хвиль життя») і під впливом відбору відмінності в наборах генотипів в різних частинах популяції.

Існує два основних типи ізоляції:

  • просторова (при якій популяція поділяється на частини бар’єрами, що лежать поза нею);
  • біологічна (при якій ступінь ізоляції в межах популяції грунтується на виникненні відповідних біологічних відмінностей).

Ізоляція – це один з найважливіших факторів видоутворення, оскільки перешкоджає схрещуванню і тим самим обміну спадковою інформацією між відокремленими популяціями. Пусковий механізм еволюції функціонує в результаті спільної дії еволюційних факторів.

У всіх організмів постійно йде мутаційний процес.

У всіх популяціях відбуваються коливання чисельності особин. Явище ізоляції входить у визначення поняття «популяція», завжди присутній в природі і природний добір.

Вплив усіх цих факторів може змінюватися незалежно один від одного, але вони призводять до елементарних еволюційних змін. З часом деякі з них підсумовуються і ведуть до виникнення нових пристосувань, які лежать на початку видоутворення.

Посилання на основну публікацію