Розвиток життя в палеозої

 

Палеозойська ера (від грец. Palaios – древній і zoe – життя) почалася 570 млн років тому. У цю еру на Землі йшли інтенсивні процеси горотворення. Потужні шари осадових порід в результаті стиснення і підняття морського дна перетворилися на гори, тому багато залишки організмів архею і протерозою виявилися знищеними.

У палеозої виділяють шість періодів, що складають відповідно його перший (кембрій, ордовик, силур) і другу (девон, карбон, перм) половини.

Кембрій. На початку кембрійського періоду відбулося велике наступ моря, яке змінилося в середині періоду його відступом, які досягли максимуму в пізньому кембрії. У північній півкулі переважали моря, у південному існував єдиний гігантський сверхматерик Пангея (від грец. Pan – все і ge – земля), який оточував з усіх боків океан Тетіс (див. Рис. 47). Клімат кембрію був помірним, материки невисокими.

Рослинний світ цього періоду був представлений різними водоростями: серед них переважали зелені і бурі, прикріплені до морського дна; в товщі води плавали діатомові, золотисті, евгленовие водорості.

На початку кембрію відбулися істотні зміни хімічного складу океану. З поверхні суші атмосферні опади змивали величезна кількість мінеральних солей, внаслідок чого різко зросла їх концентрація в морській воді. Вступники солі, в першу чергу кальцієві і магнієві, активно засвоювалися морськими тваринами, стаючи основою для формування їх скелета. Тому для кембрію характерна поява різних груп організмів з мінералізованих скелетом.

Саме скелетні безхребетні – відмітна особливість кембрійської фауни (рис. 117). Найбільш широко в ній поширилися найдавніші членистоногі – трилобіти, зовні схожі з сучасними ракоподібними – мокрицями. Деякі трилобіти були розміром з горошину, інші досягали більше півметра в довжину. Їх залишки знаходять в кембрійських відкладеннях в різних районах земної кулі.

Крім них типовими представниками кембрійської фауни були археоціати – багатоклітинні тварини, які повністю зникли до кінця періоду. Вони мали міцний вапняний скелет і прикріплялися до дна, утворюючи скупчення, подібні з колоніями коралів. Крім трилобітів і археоциат, в кембрійських морях мешкали губки, медузи, корали, молюски, сидячі голкошкірі (морські лілії) і морські їжаки.

До кінця кембрію вже існували майже всі типи безхребетних тварин. Поряд з ними вчені знаходять залишки тварин, систематичне положення яких наукою до цих пір точно не встановлено.

Ордовик. На початку ордовика відбулося значне занурення суші – більша її частина опинилася під водою. Клімат цього періоду був помірним, вологим і характеризувався поступовим підвищенням температури.

У морях переважали бурі і червоні водорості. У фауні ордовика панівне становище раніше займали кишковопорожнинні, трилобіти і голкошкірі. Останні були представлені морськими ліліями, морськими їжаками, морськими зірками та ін. (Рис. 118). У ордовике з’явилися перші головоногі молюски, а також широко поширилися напівхордові – Грап-толіти, що займають в систематики проміжне положення між безхребетними і хребетними тваринами.

Силур. У самому кінці ордовика відбулося повсюдне відступ моря, утворилися гірські системи – Скандинавська і Саяни. Замість теплих мілководних морів на Землі з’явилися значні площі суші, внаслідок чого клімат став сухішим.

В силурі відбулася дуже важлива подія – вихід рослин на сушу. На берегах водойм з’явилися перші наземні спорові рослини – рініофі-ти (див. Рис. 45, 1). Вихід рослин на суходіл – один з найбільших етапів у розвитку життя на Землі. Діяльність наземних бактерій призвела до утворення ґрунту, яка постачала риніофіти поживними речовинами. Завдяки фотосинтезу вміст кисню в атмосфері планети збільшилося до 2% і завершилося формування озонового екрану.

У силурійських морях доживали свій вік граптоліти, поступово вимирали трилобіти. Виняткового розквіту досягли головоногі молюски і корали, з’явилися своєрідні членистоногі – гігантські ракоскорпіони (рис. 119, І). Деякі з них досягали двох метрів у довжину, мали масивні щелепи і харчувалися дрібними тваринами, що мешкали на дні.

В силурі з’явилися перші представники хребетних тварин – безщелепні риби (рис. 119, 2). Ці примітивні хордові були, як правило, зовсім дрібними, а все тулуб разом з головою покривав панцир з кісткових пластин. Ззаду з-під панцира стирчав м’язистий хвіст, який допомагав тваринам плавати. Однак важка броня на голові не дозволяла їм вільно маневрувати в товщі води і змушувала триматися у самого дна. Харчувалися безщелепні риби органічними залишками з дна моря. Девон. Цей період палеозою характеризується значними змінами на Землі. В результаті підняття суші клімат на планеті став різко континентальним, з’явилися значні за розмірами пустельні і напівпустельні області, різко скоротилися площі морів. Концентрація кисню в атмосфері девону досягла сучасної, т. Е. 21%.

У цей період виникли і освоїли сушу основні групи спорових рослин – плауновидні, хвощевідниє і папоротніковідние (рис. 120). Значно змінився в девоні і тваринний світ. Вимерли велика частина примітивних безхребетних і майже всі безщелепні. У морях панування зайняли щелепні риби, тому девон називають періодом риб. В основному це були хрящові риби, але вже з’явилися і риби з кістковим скелетом. Серед них виділилася група кистеперих риб, від яких беруть початок предки земноводних – ихтиостеги (див. Рис. 44, 1). Наприкінці девону від ихтиостеги відбулися перші справжні земноводні – стегоцефали.

Карбон (кам’яновугільний період). Цей період характеризується встановленням теплого вологого клімату. Наземна рослинність стала різноманітніше, виникли перші ліси, в яких росли гігантські деревовидні плауни – лепідодендрони, сигиллярии, що досягали у висоту 30-40 м, і каламіти – родичі сучасних хвощів (рис. 121). З’явилося багато видів папоротей, у тому числі насіннєві – птерідосперми, перші голонасінні рослини – кордаїти (рис. 122). На місці цих лісів із залишків відмерлих рослин згодом утворилися кам’яновугільні басейни (Кузнецький, Донецький, Рурський), що й дало назву цьому періоду. Істотно змінився в карбоні і тваринний світ. У морях поширилися раковини найпростіші (форамініфери), молюски і риби. Багатшими стала наземна фауна, серед безхребетних переважали членистоногі – скорпіони, павуки та кліщі. У лісах з’явилися перші літаючі комахи, які досягали величезних розмірів. Так, гігантська бабка меганевра мала розмах крил близько 75 см.

Свого розквіту в карбоні досягли стегоцефали. Довжина тіла цих земноводних коливалася від декількох сантиметрів до 4 метрів. Так як їх розмноження було пов’язано з водою, мешкали вони в прибережній частині суші. Від стегоцефалів відбулися сучасні земноводні. Наприкінці карбону з’явилися перші плазуни – котілозаври – котел-коголовие ящери, від яких згодом відбулися інші рептилії.

Перм. У пермському періоді клімат повсюдно стає сухим і більш холодним. Відступають моря і формуються внутрішні водойми (рис. 123). Великі спорові рослини поступово вимирають, зникають ліси з деревовидних плаунів, хвощів і папоротей. Їм на зміну приходять голонасінні рослини, в тому числі хвойні, особливо поширилися в Північній півкулі.

Внаслідок підняття морського дна в пермському періоді вимерло більшість видів коралових поліпів, з яких утворилися рифи і острови.

Відбулися зміни серед безхребетних тварин: зникли трилобіти, зменшилися чисельність і видовий склад молюсків і деяких риб. На суші стегоцефалів майже повністю змінили плазуни, які в наступну еру широко поширилися по Землі.

Палеозой, Пангея, Тетіс, кембрій, трилобіти, археоціати, ордовік, граптоліти, силур, риніофіти, ракоскорпіони, безщелепні риби, девон, щелепні панцирні риби, кістеперие риби, ихтиостеги, стегоцефали, карбон (кам’яновугільний період), лепідодендрони, сигиллярии, каламіти, птерідосперми, кордаїти, котілозаври, пермь.

Посилання на основну публікацію