1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Біологія
  3. Розвиток життя у фанерозої

Розвиток життя у фанерозої

Фанерозой поділяють на три ери (ератеми, підеони): палеозойську, мезозойську і кайнозойську. Палеозойська ера – найтриваліша у фанерозої (почалася 570, а закінчилася – 235 млн років тому). На початку ери – в кембрійський період – життя домінувало у водному середовищі. З фауни найпоширенішими були трилобіти й археоціати, а також брахіоподи, радіолярії, кишковопорожнинні, черви, молюски, голкошкірі й ракоподібні. Значного розвитку набули бурі й зелені водорості, які сягали великих розмірів.

Згодом у силурі (за деякими даними в ордовіку) в популяціях цих водоростей, що поширилися на пересихаючі наземні водойми, сформувалися тканини, характерні для наземних рослин – псилофітів (yiXog – з грец. голий і… фіти). Псилофіти – збірна назва, це невеликі рослини від 0,5 до декількох метрів висоти зі стебловою наземною частиною і коренеподібними ризоїдами.

Ось як описують фахівці псилофіт девонського віку, знайдений на Тіманському півострові на початку 80-х років минулого століття і названий “лудоватія незвичайна”: “Природа залишила портрет дерева, що росло 350 млн років тому на березі Баренцевого моря: діаметр ствола – близько 10 см, висота 4-5 м, по боках гілки без листків і квітів. На стеблах – горошинки – спорангії, у яких визрівали спори (листя, корінь, квітка, насіння – появилися через мільйони років)”.

Корінь і листок формуються в девоні. Першими листостебловими були мохи. Від псилофітових утворилися вищі спорові рослини – плауни, хвощі, папоротеві, а перед ними (очевидно в силурі) – гриби, які значно посилили ґрунтотворення. Раніше в силурійських морях поряд з грибами, молюсками, кишковопорожнинними та іншими “довгожителями” виникають такі хордові, як кистепері риби й акули, а також скати. Першими наземними хордовими тваринами вважають давніх земноводних, нащадків кистеперих риб – стегоцефалів (aтєvдs – з грец. вузький і… кєфаХц – голова). Девонський період називають “періодомриб”. Серед рослин, зокрема папоротеподібних, особливо поширеним був археоптерис (не ототожнювати з першоптахом археоптериксом), тому й девонську флору називають археоптерисовою. Із середини девону поверхня Землі починає покриватися лісами.

Органічний світ кам’яновугільного періоду (карбону) розвивається активно як у морі, так і на суходолі, який покривається лісами. Ліси й болота стають середовищем для земноводних – стегоцефалів. За багатством болотної рослинності і за давніми земноводними цей період називають “періодом земноводних”. Сприятливий, тобто теплий і вологий клімат, багатство вуглекислого газу в атмосфері сприяли розвиткові древніх форм папоротеподібних, які сягали 30 м висоти, а рослинність була сприятливим середовищем для розвитку наземних членистоногих: павуків, скорпіонів, тарганів, бабок (розмах крил деяких видів сягав 1 м). Наприкінці карбону стегоцефали дали початок першим плазунам (рептиліям), які мали ліпші пристосування до життя на суходолі (роговий покрив, розмноження яйцями, тощо, що дало їм змогу поширюватися не тільки на берегах водойм (земноводні), а й проникнути в глибину континентів.

На початку пермського періоду стегоцефали були широко поширені, але згодом почали швидко зникати, а на їхньому місці поширювалися плазуни, травоїдні форми яких сягали 3 м висоти (пере-тазаври). Наприкінці пермі вимерло багато морських видів, в тому числі представників голкошкірих, останні трилобіти, багато давніх риб і хордових. Наземна флора пермі збідніла порівняно з карбоном і відрізнялася від неї хвойними видами, а також цикадовими, гінгко-вими та іншими голонасінними.

Отже, палеозойська ера, що тривала 335 млн років, була надзвичайно продуктивною щодо видоутворення і не менш продуктивною стосовно вимирання багатьох видів, що не змогли пристосуватися до змінених природних умов.

ПОДІЛИТИСЯ: