1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Біологія
  3. Рослинність рідколісь і чагарників

Рослинність рідколісь і чагарників

Ареал тропічних напіввічнозелених дощових лісів охоплює мусонні області Індостану, Бірми, Таїланду, півострова Малакка, де вони безпосередньо примикають до вологих тропічних лісів і з яким вони мають багато спільних рис. Відмінності у сезонній ритміці насамперед стосуються верхнього ярусу, який на 30% сформований з листопадних порід. Водночас нижні яруси містять значно більше вічнозелених видів. Трав’яний покрив утворюють здебільшого папоротеподібні та дводольні. Наприкінці сухого періоду багато дерев та ліси цвітуть тоді, як на ґрунті нагромаджується чимало сухого листя, яке досить швидко перегниває. У багатьох місцях ці типи перехідних угруповань значною мірою трансформовані у савани і плантації.

Тропічні вологі листопадні ліси сформувалися в таких гідротермічних умовах, коли тривалий сухий період (3-5 місяців) змінюється дощовим. Видова різноманітність таких лісів є біднішою, деревостан верхнього ярусу утворений здебільшого двома-трьома видами з родів диптерокарпус, салове дерево, тик (Південно-Східна Азія). У дощовий сезон ліси мають цілком гігрофітний вигляд, ліани й епіфіти ще численні, проте видовий склад досить обмежений. Одна з важливих структурних особливостей цих лісів – зімкнутий трав’яний покрив з дводольних, папоротеподібних з домішкою геофітів (паростки відновлення таких рослин – цибульки, корінці – сховані в ґрунті), зокрема амарилісових, рідше – злаків. Цвітіння більшості видів приурочено до сухого періоду.

Сухі листопадні ліси розвиваються, коли річна сума опадів 800-1000 мм. Вони вирізняються спрощеною структурою, набором життєвих форм і видовим складом. Дерева невисокі (10-12 м) і лише в окремих типах лісу досягають 20-22 м. Переважають пірамідальні або сплющені форми крони, викручені стволи з розрідженими гілками і товстою корою (рис. 8.14). Ліан на таких деревах мало, а епіфітів майже немає. Водночас зімкнутість трав’яного пориву зростає із зростанням розрідженості деревного ярусу. В трав’яному покриві зростає частка злаків. Унаслідок впливу пожеж, що часто трапляються в таких лісах, протягом тисячоліть утворилося своєрідне поєднання сухих лісів із саванами, серед яких проростають окремі дерева або невеликі масиви дерев та зарості колючих чагарників.

У тих областях тропічних поясів, де засушливй період триває понад 6 місяців (8-9 місяців), а кількість опадів коливається від 300 до 800 мм на рік, сформувалися різноманітні тропічні рідколісся в поєднанні з угрупованнями колючих чагарників. Це невисокі (5-12 м), але важкопрохідні ліси з розрідженим деревостаном і порівняно небагатим видовим складом. Переважають колючі дерева, часто твердолисті, вічнозелені в поєднанні з тими, котрі скидають листя в сухий період року. Дерева мають потужну кореневу систему, викривлені стволи і гілки. Дерева з прямими стволами і гілками трапляються досить рідко. Ксерофільні види мають сукулентні стволи здебільшого з товстою корою, пляшко- або бочкоподібної форми. До складу угруповань належать також безлисті стеблові сукуленти колоно- і канделяброподібної форми, які часто визначають загальний вигляд рідколісь. Чагарниковий ярус добре розвинутий, а види, що його формують, зазвичай колючі, мають прутикоподібну форму, бо безлисті. Багато в ньому ліаноподібних дерев’янистих і трав’янистих рослин, хоча самостійно трав’янистий ярус виражений досить слабо. Тропічні рідколісся ще іноді називають савановими лісами, які в умовах зростання сухості клімату переходять у справжні савани природного походження.

ПОДІЛИТИСЯ: