Роль зовнішнього середовища в інфекційному процесі

Зовнішнє середовище є обов’язковим учасником в інфекційному процесі, його третьою рушійною силою. Фактори зовнішнього середовища (фізичні, хімічні, біологічні та соціальні) можуть істотно впливати на розвиток, перебіг і результат інфекційного процесу.

Важливим фізичним фактором є температура. Класичні досліди Уолкера і Боринга на моделі експериментальної вірусної інфекції показали, що підвищення температури тіла організму призводить до активації факторів природної резистентності, зокрема посилення продукції інтерферону. При високій температурі посилюються механізми противірусного захисту. Тому при лікуванні хворих на вірусні інфекції не виправдано зниження високої температури, якщо немає для цього життєво важливих показань. З іншого боку, зниження в холодну пору року температури тіла людини (простудний фактор) призводить до ослаблення природної резистентності. У зв’язку з дією різних температур існує сезонність ряду інфекційних захворювань. Підвищення захворюваності воздушнокапельном інфекціями (гострої респіраторної вірусної інфекції – ГРВІ, грип) має місце в холодну пору року (взимку) під дією простудного фактора, кишковими інфекціями – в літньо-осінній період, коли в умовах високої температури збудники кишкових інфекцій (дизентерія, холера, гепатит А, черевний тиф) інтенсивно розмножуються у зовнішньому середовищі, а також поширюються з харчовими продуктами і водою.

Особливості харчування, наявність вітамінів в їжі можуть істотно впливати на природну резистентність. У весняний період у зв’язку з авітамінозом загострюються хронічні інфекційні захворювання (туберкульоз, ревматизм та ін.). Вітамін В12 та інші похідні бензимідазолу (дибазол), будучи стимуляторами синтезу білка в організмі, підвищують його природну резистентність. Тому ці препарати використовують для профілактики інфекційних хвороб.

Сонце управляє життєвими процесами на нашій планеті. Виявлено залежність між активністю Сонця, його геомагнітної активністю, інфекційною захворюваністю і смертністю серед людей. Виявлено циклічність патологічних процесів і показників природної резистентності. Встановлено зв’язок між активністю Сонця і експресією факторів вірулентності мікроорганізмів.

Соціальний фактор є потужним фактором зовнішнього середовища, що впливає на стійкість організму до інфекції. Антибіотикотерапія, вакцинопрофілактика дозволяють досить ефективно управляти інфекційним процесом. Завдяки глобальним протиепідемічним заходам людство позбулося натуральної віспи, успішно веде боротьбу з поліомієлітом. Але є хвороби, створені людиною (men made diseases): туберкульоз, вірусні гепатити, ВІЛ-інфекція, хвороби, що передаються статевим шляхом.

Соціальні хвороби – наслідок пороків людського суспільства: наркоманії, проституції та т.п. Техногенне забруднення зовнішнього середовища сприяє розвитку інфекційних захворювань. Високий вміст в повітрі, воді солей важких металів, сероводородсодержащих сполук, радіоактивних елементів призводить до формування імунодефіцитів в організмі, а з іншого боку, в ряді випадків стимулюють експресію факторів вірулентності патогена. Так, природний сероводородсодержащих газ Оренбурзького, Астраханського, Карачаганакского природних родовищ різко посилював персистентний потенціал стафілококів, роблячи населення цих газоносних провінцій заручниками формування резидентного стафилококкового бактерионосительства.

Таким чином, форми, перебіг і результат інфекційного процесу залежать як від вірулентності штаму патогенного мікроорганізму, так і від стану природної резистентності та імунітету організму хазяїна, де регулюючу функцію виконують фактори зовнішнього середовища.

Посилання на основну публікацію