Рівні організації живих систем

Життя на Землі представлена істотами певної будови, що належать до певної систематичної групи, а також спільнотами різної складності. Кожна жива істота (індивідуум) має молекулярної, клітинної, тканинної, органної структурністью. За підходу до їх вивчення виділяється кілька рівнів живих систем, що знаходяться у взаємозв’язку і супідрядності.

На молекулярному рівні (предмет молекулярної біології) вивчається будова білків, їх функції, роль нуклеїнових кислот у зберіганні і передачі генетичної інформації, тобто процеси синтезу ДНК, РНК і білків. З цього рівня починаються найважливіші процеси життєдіяльності організмів: обмін речовин і перетворення енергії, передача спадкової інформації і т. д.

На клітинному рівні (біологія клітини – цитологія) вивчаються проблеми морфологічної організації клітини, спеціалізації клітин у ході розвинута функцій клітинної мембрани, механізмів і регуляції поділу клітини. Ці проблеми мають дуже важливе значення для медицини.
На органотканевого рівні вивчаються особливості будови і функцій окремі органи і складових їх тканин.

На організмовому рівні вивчають особину і властиві їй, як цілому, риси будови, фізіологічні процеси, в тому числі діфферснціровку, механізми адаптації (акліматизації) і поведінки, зокрема, нейрогуморальні механізми регуляції, функції центральної нервової системи (ЦНС). Саме багатоклітинний організм становить цілісну систему органів, спеціалізованих для виконання різних функцій.

На популяційно-видовому рівні вивчають фактори, що впливають на чисельність популяцій, проблеми збереження зникаючих видів, динаміки генетичного складу популяцій, дію факторів мікроеволюції і т. д. Для господарської діяльності людини важливі такі проблеми популяційної біології, як контроль чисельності видів, що завдають шкоди господарству, підтримка оптимальної чисельності експлуатованих і охоронюваних популяцій.

На биогеоценотическом і биоценотическом рівнях провідними є проблеми взаємовідносин організмів у біоценозах, умови, що визначають їх чисельність і продуктивність біоценозів, стійкість останніх і роль впливу людини на збереження біоценозів та їх комплексів.

На біосферному рівні сучасна біологія вирішує глобальні проблеми, наприклад, визначення інтенсивності утворення вільного кисню рослинним покривом Землі або зміни концентрації вуглекислого газу в атмосфері, пов’язаної з діяльністю людини.

Біосфера – система вищого порядку, яка охоплює всі явища життя на нашій планеті. На цьому рівні відбувається кругообіг речовин і перетворення енергії, пов’язані з життєдіяльністю всіх живих організмів, що мешкають на Землі.

Посилання на основну публікацію