Регуляйія функцій серцево-судинної системи

Робота серця, тонус стінок кровоносних судин і підтримання сталості кров’яного тиску регулюються вегетативною нервовою системою, непідконтрольною нашій свідомості. У стінках аорти, сонних та інших артерій, великих вен є чутливі нервові закінчення – барорецептори, що сприймають тиск, і хеморецептори, що вловлюють зміни складу крові. Кровоносні судини в здоровому організмі знаходяться в кілька напруженому стані, який називають судинним тонусом. Нервові імпульси про стан судин, їх тонусу надходять по серцевих нервах в судиноруховий центр, розташований в довгастому мозку. Судиноруховий центри є також в сірій речовині спинного мозку. Всі ці судиноруховий центри контролюються з відповідних відділів гіпоталамуса (проміжного мозку). При зниженні тиску крові в судинах імпульси з судинного центрів посилюють скорочення серця, підвищують тонус судинних стінок, судини звужуються і тиск вирівнюється. При підвищенні тиску сила і частота серцевих скорочень зменшується, тонус судин також зменшується, судини розширюються і тиск нормалізується. Завдяки рефлекторним механізмам здійснюється саморегуляція судинного тонусу і рівня тиску крові в судинах.

У регуляції судинного тонусу (і відповідно, тиску крові в судинах) беруть участь також гуморальні механізми. Зміни в хімічному складі крові впливають на збудливість і провідність нервових імпульсів у серці, на силу і частоту серцевих скорочень. При сплеску емоцій (радість, страх, гнів) в кров викидаються гормони надниркових залоз (адреналін і норадреналін), які посилюють роботу серця і звужують судини. Гормон гіпофіза вазопресин також звужує судини. Судинорозширювальну дію роблять ацетилхолін, гістамін та інші біологічно активні речовини.

В екстремальних ситуаціях, наприклад при великих крововтратах, тонус судин підтримується викидом крові з так званих кров’яних депо. Справа в тому, що значна частина циркулюючої крові знаходиться в печінці, легенях, селезінці, підшкірній клітковині, по судинах яких кров тече повільно. Так, у здорової людини в судинах печінки знаходиться до 20% циркулюючої крові, в підшкірних судинах – до 10% загального об’єму крові. У той же час при втраті більше 30% крові біологічні механізми не в змозі забезпечити безперервний потік крові і організм може загинути.

Посилання на основну публікацію