1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Біологія
  3. Реферат на тему: “Людські раси”

Реферат на тему: “Людські раси”

Раси (від італ. Razza – рід, порода, плем’я) – історично сформовані угруповання людей, що характеризуються спільністю спадкових фізичних особливостей:

  • колір шкіри, очей і волосся;
  • розріз очей;
  • будова повік;
  • обриси голови і т. д.

Ще в давнину люди знали про існування расових відмінностей. Наприклад, давньогрецькі філософи виділяли білих і чорних людей і пояснювали це розходження впливом клімату. У Біблії родоначальниками білої, жовтої та чорної рас названі відповідно Яфет, Сим і Хам – сини Ноя. Перші наукові дослідження людських рас були зроблені лише в XVII в. Так, в 1684 р. французький лікар Франсуа Берньє ввів в науку термін «раса» і розділив все людство на:

  • європеоїдів;
  • негроїдів;
  • монголоїдів.

Пізніше на підставі вивчення білків крові вченими додатково були виділені ще дві раси:

  • американська (американоїди);
  • австралоїдна (австралоїди).

Основні людські раси

Сучасне людство вчені поділяють на три або п’ять основних великих рас. У першому випадку це європеоїдна (євразійська), негро-австралоїдна (екваторіальна), монголоїдна (азіатсько-американська) раси. У другому – європеоїдна, негроїдна, австралоїдна, монголоїдна і американська раси. Усередині кожної великої раси виділяються малі раси. Так, негро-австралоїдна раса включає:

  • негретянську, бушменську та ін.;
  • європеоїдна – середньоєвропейську, індо-середземноморську, біломоро-балтійську та ін.;
  • монголоїдна – североазіатску, арктичну, південноазіатську та ін.

Між великими расами, що складаються з малих, існують перехідні раси. Наприклад, між европеоїдами і монголоїдами виділяють южносибірську і уральську, між европеоїдами і негро-австралоїдами – південноіндійську і ефіопську раси.

Ознаки рас характеризують не одну людину, а цілу спільність людей, які зазвичай проживають на певній террріторіі. Раси не слід плутати з поняттями нація і народ. Різні раси можуть входити до складу однієї нації і одного народу, і навпаки, різні народи і нації можуть належати до однієї раси. Розглянемо особливості, характерні для представників трьох основних великих рас сучасної людини.

Європеоїдна (євразійська) раса

Люди цієї раси мають світлу, рідше смагляву шкіру. Волосся у європеоїдів, як правило, світло-русяве або темно-русяве, пряме або хвилясте, очі блакитні, сіро-зелені і каре-зелені, підборіддя помірно розвинене, ніс вузький і сильно виступаючий, губи тонкі, таз широкий. У чоловіків добре ростуть борода і вуса, жінок відрізняють груди напівсферичної форми і опуклі сідниці. Сформувалася ця раса в Європі і Передній Азії, але зараз європеоїди живуть на всіх материках.

Негро-австралоїдна (екваторіальна) раса

Для людей цієї раси характерна сильно пігментована шкіра, що захищає їх від тропічного сонця. Вони мають темні кучеряве або шерстисте волосся, карі-чорні очі, широкий і плоский ніс, товсті губи і вузький таз. У чоловіків цієї раси погано ростуть борода і вуса. Груди у жінок конічної форми, сідниці маловипуклі. Сформувалася ця раса в Африці, але зараз негро-австралоїди живуть по всьому екваторіальному поясу від Африки до островів Тихого океану і Північної Америки, а також і в інших місцях.

Монголоїдна (азіатсько-американська) раса

Люди цієї раси мають смагляву шкіру жовтуватого або червонуватого відтінку. Для них характерні синювато-чорне пряме волосся, злегка розкосі карі очі з складкою верхньої повіки (епікантусом) у внутрішньому куті, широкий і плоский ніс, вилицювате обличчя, середні по товщині губи. У чоловіків цієї раси рідкісна рослинність на обличчі, у жінок добре розвинена підшкірна жирова клітковина в області живота, стегон і сідниць. Сформувалася монголоїдна раса в Азії, в даний час її представники проживають в Центральній і Південно-Східній Азії, Північній і Південній Америці.

Час і місце виникнення людських рас

Процес виникнення і становлення людських рас називають расогенезом. Він почався на стадії палеоантропа, близько 92-90 тис. років тому, коли стародавні люди стали розселятися по планеті. Уявлення про первинні осередки виникнення рас і етапи їх становлення відображені в двох наукових гіпотезах. Згідно з однією з них – поліцентризму, сформульованої в 1947 р. німецьким вченим Ф. Вайденрайх, раси виникли одночасно в чотирьох осередках, кожна від своєї гілки палеоантропів. У Європі від класичних неандертальців відбулися європеоїди, в Африці африканські палеоантропи дали початок негроїдів, у Східній Азії від синантропів утворилися монголоїди, а в Південно-Східній Азії від яванських палеоантропів – австралоїди.

Відповідно до іншої, більш обгрунтованої гіпотези – моноцентризму, висунутої в 1949 р. вітчизняним ученим Я. Я. Рогинідим, існував один первинний осередок расоутворення, який вимірюється тисячами кілометрів. Спочатку на території Східного Середземномор’я і Передньої Азії від примітивних палеоантропів виникли монголоїди, частина яких значно пізніше – 30-25 тис. років тому переселилася через Беринговий перешийок в Північну Америку, давши початок американській расі. Залишився після відділення монголоїдів єдиний расовий стовбур близько 40 тис. років тому розділився на дві раси: европеоїдну і негро-австралоїдну.

Причини і механізми расогенезу

Людські раси виникли в результаті дії різних еволюційних факторів. За допомогою природного відбору в популяціях людей зберігалися і поширювалися адаптивні ознаки, що підвищують їх життєздатність в певних кліматичних умовах. Наприклад, дія відбору за такою ознакою, як колір шкіри, залежному від кількості містячого в ній пігменту меланіну, пояснюється зв’язком між інтенсивністю сонячного освітлення і продукцією протидії рахітного вітаміну D, що підтримує в організмі кальцієвий обмін. Надлишок цього вітаміну призводить до відкладення кальцію в кістках, від чого вони стають крихкими; нестача вітаміну викликає розм’якшення кісток та їх викривлення, тобто рахіт. Відповідно, чим світліше шкіра, тим глибше в неї проникає сонячне світло, і навпаки, чим темніше шкіра, тим більше перешкод у вигляді меланіну зустрічають сонячні промені. Отже, для вироблення необхідної кількості вітаміну D людям зі світлою шкірою слід жити далі від екватора, де високий рівень сонячного освітлення, а темношкірим, навпаки, ближче до нього. Відхилення від цього правила при міграції людей з різним кольором шкіри призводило до порушення в їх організмі кальцієвого обміну і до подальшого вимирання в процесі еволюції.

Однак не всі расові ознаки мають адаптивне значення. Можна назвати величезне число нейтральних ознак, які виникли внаслідок дії таких еволюційних факторів, як дрейф генів і міграція. Вченими підраховано, що дрейф генів здатний змінити вигляд популяції людини через 50 поколінь, тобто приблизно через 1250 років. Він призводить до змін частот алелей в нечисленних ізольованих популяціях і формує нейтральні расові ознаки, що не мають пристосувального значення. Наприклад, в Дагестані зустрічаються високогірні аули, жителі яких мають світле волосся і блакитні очі. Рецесивні ознаки в даному випадку не несуть адаптивного значення, так як у високогір’ї частка ультрафіолетового випромінювання досить висока. Очевидно, це стало наслідком ізоляції таких малочисельних популяцій і близькоспоріднених шлюбів.

До подібних результатів призводить і інший еволюційний фактор – міграція. При переселенні частини особин за межі ареалу вихідної популяції ознаки, що виникли у окремих представників, в результаті подальшого близькоспорідненого схрещування закріплюються і стають переважаючими. Випадкові відмінності, принесені в таку нову популяцію небагатьма її членами – засновниками раси, стають ознаками всієї раси.

Єдність людських рас

Як доказ біологічної єдності всіх людських рас можна навести такі факти:

  1. Всім представникам рас властиві ознаки виду Людина розумна, придбані ним задовго до його поділу на раси. Відмінності між расами стосуються лише другорядних невидових ознак;
  2. У місцях спільного проживання представників різних рас відбувається їх змішання – метисація (від фран. Metis – змішаний). Життєздатність нащадків від таких міжрасових шлюбів – метисів – доводить відсутність генетичної ізоляції між расами і єдність їх як одного виду;
  3. У біологічному і психічному відношенні представники всіх рас сучасної людини абсолютно рівноцінні і знаходяться на одному і тому ж рівні еволюційного розвитку. Існуючі в різних народів і націй відмінності в рівні культури пояснюються не їх расовою приналежністю, а виключно дією різних соціальних факторів.

Спроба пояснити відмінності між расами, а також весь історичний розвиток людського суспільства біологічними закономірностями, розглядаючи їх як наслідок боротьби за існування і природного відбору, отримала в науці назву соціального дарвінізму (соціал-дарвінізму). Основоположником цієї течії став англійський філософ Герберт Спенсер, який в 1852 р. висунув як головний закон суспільного розвитку формулу «виживання найбільш пристосованих». На основі соціал-дарвінізму пізніше сформувався расизм – антинаукова концепція, що затверджує фізичну і психічну неповноцінність людських рас і обґрунтовує їх поділ на нижчі і вищі раси.

Основні расові теорії виникли у другій половині XIX ст. Французький письменник і соціолог Жозеф Гобіно в роботі «Досвід про нерівність людських рас» (1853), що стала справжнім маніфестом расизму, «переконливо» показав, що причина, основне джерело різного рівня розвитку народів і культур полягає в расових особливостях людей. Нижчою расою Гобино вважав чорну, трохи більш розвиненою – жовту. Але єдиною здатної до прогресу і створення повноцінної людської культури визнавалася біла раса, особливо її еліта – арійці, які згідно давньоіндійської легенди були покровителями індусів і персів.

У наступні роки сформувалися расова антропологія і расова гігієна. Представники расової антропології стверджують, що історія держав повинна розглядатися як історія людських рас, конкуренція між якими є рушійною силою суспільного розвитку. Прихильники расової гігієни вважають, що інтелект і моральні якості кожної людини генетично зумовлені і його положення в суспільстві повністю залежить від спадкової природи. Отже, ніякі соціальні програми не можуть це положення змінити і здійснювати їх марно. Більш того, загибель людей від голоду і хвороб розглядається прихильниками расової гігієни як доброчинний фактор, вибраковують неповноцінних людських особин. Соціально-економічний розвиток країн у XX ст. довів наукову неспроможність ідей, висунутих соціал-дарвіністами і расистами.

Раси: великі, малі, перехідні, європеоїдна (євразійська), негро-австралоїдна (екваторіальна), монголоїдна (азіатсько-амери-канська); расогенез, поліцентризм, моноцентризм, метисація, соціальний дарвінізм, расизм, расова антропологія, расова гігієна.

ПОДІЛИТИСЯ: