Продовження роду і біосоціальна основа сім’ї

У кожної нормальної людини є дана природою потреба в продовженні роду. Однак, на відміну від тварин, у людини прояв цієї потреби, діяльність, спрямована на її задоволення, втрачає свій виключно біологічний характер і набуває великий соціальний зміст і значення. 

Відомо, що функція продовження роду – єдина з функцій організму, що має парний характер. Тому при її здійсненні дуже важливий соціальний характер взаємин між чоловіком і жінкою і на рівні»чистої»фізіології ця функція не залишається.

Ставлення чоловіка до жінки є один з найважливіших показників того, в якій мірі конкретна людина може розглядатися як повноцінна соціальна істота. На основі цього відношення можна судити про ступінь обший культури людини.

У міру розвитку людини як особистості його духовне збагачення домінує над біологічними потребами, його інтерес до протилежної статі базується не тільки на біологічній потребі, але і на потреби духовного зближення. Між людьми виникає таке високе почуття, як любов.
Любов розглядається як форма відносин людини до чого-небудь (не тільки до іншої людини), виборче тяжіння і виборче зосередження душевних сил, психічної активності, концентрація їх на одному об’єкті, захоплююче особистість цілком, прагнення зробити для нього максимум хорошого. Саме тому любов є однією з найбільших цінностей, а здатність любити – одним з найважливіших якостей людини.
У підлітковому віці увага однієї статі до іншого проявляється у звичайному спілкуванні, часто перехідному в дружбу і далі, можливо, і в любов. Потреба в дружбі з протилежною статтю може бути ознакою любові. Взаємини дружби і любові в юності є складною проблемою, і провести чітку межу між ними не завжди можливо. Ці почуття у юнаків та дівчат, так само як і у дорослих, індивідуальні і багатогранні.

Дружба – це форма взаємовідносин. Вона відрізняється від любові цілим рядом важливих властивостей: по-перше, дружба має спрямованість на іншу людину, якого можна любити, можна з ним дружити, а може бути і те й інше разом (не можна дружити з будь-яким предметом, річчю, але любити її можна).

Друга відмінність: дружба обов’язково передбачає взаємність, а любов – зовсім необов’язково. Наприклад, не можна сказати:»Я дружу з А., а він зі мною не дружить», але цілком можна сказати:»Я люблю А., а він мене не любить».
Третя відмінність: дружба передбачає наявність певної дистанції. Для кохання ж це зовсім необов’язково. Саме тому дружба – завжди явне, а любов може бути і таємницею.
Поєднання любові і дружби відіграє велику роль у міцності шлюбу. Коли для відносин між подружжям властиві і любов і дружба, то ці два почуття взаємно доповнюють і зміцнюють один одного, хоча вони дуже цінні і кожне окремо.

Підготовка до створення сім’ї починається в підлітковому віці в процесі спілкування хлопчиків і дівчаток. Тривала спільне життя в сім’ї можлива, якщо чоловік і дружина вміють доброзичливо й уважно ставитися один до одного, вважаються з звичками і характером один одного, прагнуть підтримати в будь-яких складних ситуаціях. Ці якості формуються в дружніх відносинах хлопчиків і дівчаток. Якщо дівчинка і хлопчик допомагають один одному, вміють щиро радіти чи засмучуватися разом, вважаються з інтересами свого товариша, в майбутньому їм легко встановити стосунки повного взаєморозуміння в сім’ї.

Створення сім’ї – відповідальний етап у житті людини і підійти до нього треба з хорошими знаннями біологічного та соціального характеру і повною відповідальністю за завтрашній день, за життя наступних поколінь.

Посилання на основну публікацію