Причини бідності життя в морських глибинах, в літосфері

Земна оболонка, населена в процесі еволюції живими організмами, отримала назву біосфери (грец. «Біос» – життя, «сфера» – куля). Вперше ця назва була дано Ж. Б. Ламарком, вчення ж про біосферу було створено академіком В. І. Вернадським. Біосфера об’єднує всі живі організми і місця їхнього проживання. Біосфера охоплює поверхню Землі, верхню частину літосфери (до 1,5-10 км), всю гідросферу і нижню частину атмосфери – тропосферу.
Літосфера – це зовнішня тверда оболонка земної кулі, що складається з двох шарів. Верхній шар складається з осадових порід та граніту, нижній – з базальту. Товщина шарів нерівномірна. Жива речовина в літосфері в основному зосереджено в її верхніх декількох десятках метрів. Однак неактивні форми життя (спори, цисти і нефтебактеріі) зареєстровані і на глибинах до 3 – 4 км. Поширення життя в більш глибокі області літосфери обмежене високими температурами земних надр.
Гідросферу становлять усі моря й океани, озера і річки. Гідросфера – це переривчаста водна оболонка, 97% якої складають солоні океанічні води. 2,2% – води льодовиків, решта припадає на поверхневі і грунтові, прісні води. Найбільша щільність живої речовини припадає на поверхневі прогріваються і освітлювані сонцем води і прибережні зони. Однак форми життя присутні у всій гідросфері. Над поверхнею літосфери та гідросфери висотою до 100 км простягається атмосфера, що складається з нижнього шару – тропосфери (15 км) і верхнього – стратосфери.
Життя присутня тільки в нижньому шарі – тропосфері, над якою розташовується озоновий екран. Шар озону поглинає згубний для живих організмів короткохвильове ультрафіолетове випромінювання Сонця.
Межі біосфери визначаються наявністю умов, необхідних для життя різних організмів.
Верхня межа життя біосфери обмежений інтенсивної концентрацією ультрафіолетових променів, а нижній – високою температурою земних надр. У цих шарах живуть лише нижчі організми – бактерії. Основна ж маса живих істот концентрується біля поверхні суші і океану, так як тут такі природні характеристики, як температура, вологість, хімічний склад повітря і землі є найбільш сприятливими для життя. Тут є природні утворення, настільки насичені живими організмами, що частка мінеральної, неживої частини становить трохи більше половини всього обсягу. Це грунти, мули. Їх називають биокосное тілами. По суті, вся біосфера теж биокосное тіло, вкрай нерівномірно насичене життям: на льодовиках її майже немає, в тропічних лісах, грунтах, мулах вона процвітає.
У верхніх шарах атмосфери, в морських глибинах і надрах літосфери концентрація живих істот набагато біднішими через несприятливі для життя умов (сильної сонячної радіації, відсутність сонячного світла, нестачі кисню, високої температури та ін.). Проте життя не обмежена виключно межами біосфери. Мікроби, суперечки, пилок рослин виявлено високо в стратосфері. Не виключено, що вони можуть залишати Землю і нестися в космічний простір. Але це не означає розширення біосфери. Поза її можуть існувати тільки неактивні форми життя, що знаходяться в стані прихованої життєдіяльності. А в біосфері життя не тільки існує, а й виконує геологічну роботу, бере участь у кругообігу речовин і енергії.

Посилання на основну публікацію