Правові основи охорони природи

Законодавство в галузі охорони природи включає наступні правові документи:

• Конституція РФ (1993);
• закони та інші нормативні акти РФ і суб’єктів РФ у сфері природокористування і охорони навколишнього середовища;
• укази і розпорядження Президента РФ і постанови Уряду РФ;
• нормативні акти міністерств та відомств;
• нормативні рішення органів місцевого самоврядування.
Протягом 1990-х рр.. і початку XXI в. в Росії прийнятий ряд законів і кодексів, в тому числі Закон РФ «Про охорону навколишнього природного середовища» (2002), який лежить в основі природоохоронного законодавства РФ; охоплює всі аспекти природокористування та охорони навколишнього середовища.

У 1995 р. були прийняті федеральні закони «Про екологічну експертизу», «Про особливо охоронюваних природних територіях», «Про радіаційної безпеки населення», «Про тваринний світ», Водний кодекс РФ. У 1992 р. був прийнятий Закон РФ «Про надра», в 1993 р. – Основи законодавства РФ з охорони здоров’я і указ про федеральних природних ресурсах, в 1996 р. – указ про концепцію переходу РФ до сталого розвитку, в 1997 р. – Лісовий кодекс РФ. У 1998 р. – Закон РФ «Про відходи виробництва та споживання», в 1999 р. – Закон РФ «Про охорону атмосферного повітря», в 2001 р. – Земельний кодекс РФ.

Природа всеобща і єдина, вона не знає державних кордонів. Тому порушення в екосистемі однієї країни викликає відповідну реакцію в суміжних. Прикладом є чорнобильська ядерна катастрофа – вона охопила своїми наслідками не тільки Росію, Україну і Білорусію, але і багато європейських країн.
Об’єкти міжнародно-правової охорони навколишнього природного середовища: ближній Космос, повітряний басейн, Світовий океан, озоновий екран, Антарктида, клімат, що розділяються міжнародні ресурси, рідкісні та зникаючі рослини і тварини та ін

При ООН функціонують спеціалізовані міжнародні організації з охорони навколишнього середовища. ООН розробила і прийняла спеціальні принципи охорони навколишнього середовища людини, зокрема в Декларації Стокгольмської конференції ООН (1972) і Всесвітньої хартії природи (1982).
До глобальних міжнародних договорів відносяться Конвенція про заборону військового чи іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище (1977), Конвенція про транскордонне забруднення повітря на великі відстані (1979), Конвенція про охорону мігруючих видів диких тварин. У 1992 р. в Ріо-де-Жанейро на Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку було прийнято п’ять основних документів:
1. Декларація РІО про довкілля і розвитку;
2. Порядок денний на XXI в.; 3. Конвенція з біологічного розмаїття; 4. Конвенція з проблеми змін клімату; 5. Заяву про принципи управління, збереження і сталого розвитку всіх типів лісів.
У 2002 р. відбувся всесвітній саміт зі сталого розвитку «РІО + 10» в Йоганнесбурзі (ПАР). Одним з прийнятих на саміті підсумкових документів став План боротьби з бідністю та збереження навколишнього середовища.

Посилання на основну публікацію