Популяційно-статистичний метод

Популяційно-статистичний метод – це метод вивчення поширення спадкових ознак (спадкових захворювань) в популяціях. Суттєвим моментом при використанні цього методу є статистична обробка отриманих даних.

Під популяцією розуміють сукупність особин одного виду, які тривалий час мешкають на певній території, вільно перехресних один з одним, що мають спільне походження, певну генетичну структуру і в тій чи іншій мірі ізольованих від інших таких сукупностей особин цього виду.

Популяція є не тільки формою існування виду, але і одиницею еволюції, оскільки в основі мікроеволюційних процесів, що завершуються утворенням виду, лежать генетичні перетворення в популяціях.

Вивченням генетичної структури популяцій займається особливий розділ генетики – популяційна генетика.

У людини виділяють три типи популяцій :

  • панкмітичні;
  • деми;
  • ізоляти, які відрізняються один від одного чисельністю, частотою внутрішньогрупових шлюбів, часткою іммігрантів, приростом населення.

Населення великого міста відповідає панміктичній популяції. У генетичну характеристику будь-якої популяції входять такі показники:

  • генофонд (сукупність генотипів всіх особин популяції);
  • частоти генів;
  • частоти генотипів;
  • частоти фенотипів, система шлюбів;
  • чинники, що змінюють частоти генів.

Для з’ясування частот зустрічі тих чи інших генів і генотипів використовується закон Харді-Вайнберга.

Посилання на основну публікацію