Перніціозна анемія

Зменшення кількості еритроцитів і вмісту в них гемоглобіну, або перніціозная анемія, виникає в результаті крововтрат, підвищеного руйнування еритроцитів або порушень еритропоезу і кровообігу. Перніціозна анемія розвивається при відсутності або нестачі вітаміну В12 і якщо не виділяється « внутрішній чинник» або його мало внаслідок захворювань слизової оболонки шлунка. За відсутності гастромукопротеид вітамін В12 не виймається з їжі і не всмоктується, що порушує кровотворення. Всмоктування вітаміну В12 порушується при появі в кишечнику глистів. Нестача вітаміну В12 відзначається і при збільшеному його витраті у вагітних, а також при порушеннях засвоєння білкової їжі в результаті уражень печінки.

Важке недокрів’я виникає після дії великих доз іонізуючого опромінення внаслідок припинення утворення еритроцитів і лейкоцитів, а також посиленого їх руйнування і втрати крові в результаті крововиливів через капіляри.

Гемоліз – руйнування еритроцитів. Здатність еритроцитів протистояти впливам, що викликають гемоліз, позначається як їх стійкість (резистентність).
Оболонка еритроцитів непроникна для більшості нейтральних солей, а також для глюкози і тростинного цукру. Тому можна готувати ізотонічні розчини з хлористого натрію та інших розчинних солей, а також з глюкози і тростинного цукру. У цих розчинах еритроцити не руйнуються.
У гіпотонічних розчинах, в яких осмотичний тиск нижче, ніж у плазмі, вода входить всередину еритроцитів, завдяки чому вони набухають. У гіпотонічних розчинах малій концентрації (нижче 0,44 %-ного розчину NaСl) набряклі еритроцити лопаються. При повному гемолізі виходить лакова кров (розчин гемоглобіну у воді).

У гіпертонічних розчинах, в яких осмотичний тиск значно вище, ніж у плазмі, вода виходить з еритроцитів, внаслідок чого вони зморщуються і потім руйнуються.
Отже, в гіпотонічних і в гіпертонічних розчинах відбувається руйнування еритроцитів, яке супроводжується переходом гемоглобіну в розчин.
Осмотична резистентність еритроцитів вимірюється їх здатністю протистояти руйнуванню при зниженні осмотичного тиску в розчині. У різних тварин осмотична резистентність еритроцитів неоднакова.

Гемоліз викликається хлороформом, ефіром, спиртом, жовчно – кислими солями і іншими речовинами, розчинювальними ліпідну оболонку еритроцитів, поперемінним заморожуванням і розморожуванням крові, додатком до неї кислот або підстав, дією променевої енергії (ультрафіолетові промені, іонізуюче опромінення, промені Рентгена, еманація радію).
Речовини рослинного або тваринного походження, що викликають гемоліз, називаються гемолізини. До рослинних гемолизинам відноситься сапонін, який діє в дуже малих концентраціях. Гемоліз відбувається і при дії на кров отрут (токсинів), що виділяються мікробами, глистами або містяться в секретах і крові деяких тварин (отрута змій, скорпіонів, бджіл, павуків та ін.)
У набагато менших кількостях гемолізіни містяться і сироватці крові ссавців. Тільки сироватки небагатьох тварин без попереднього введення еритроцитів людини в кров цих тварин не здатні гемолізовані людські еритроцити (сироватки коня, осла, кози і вівці). Більшість сироваток тварин гемолізує еритроцити іншого виду. У споріднених видів тварин гемолізу не відбувається.
У фізіологічних умовах гемоліз відбувається постійно.
За допомогою гемолізу видаляються старі формені елементи: еритроцити, лейкоцити і тромбоцити. Виявлені також тормозітелі (інгібітори) гемолізу.
У людини і вищих тварин основний гемоліз відбувається і селезінці і печінці. Особливо велика роль у гемолізі належить селезінці.

Посилання на основну публікацію