1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Біологія
  3. Періодизація історії біогеографії

Періодизація історії біогеографії

Історія біогеографії в загальних рисах “вписується” в історії біологічних і географічних наук, з надр яких вона виникла. Історію біогеографії вивчали М. Мензбір, Л. Стюарт, А. Воронов, Г. Наумов та ін.

М. Мензбір (1855-1935) у праці “Орнітологічна географія Європейської Росії” (1882) вперше виділив чотири етапи розвитку біогеографічної науки. В основу поділу він поклав “відношення творців науки до питання про походження й розвиток життя на Землі” (Г. Наумов, 1969):

  1. 1. Сліпа віра в біблійську істину про створення світу;
  2. 2. Панування теорії катастроф;
  3. 3. Відмова від теорії катастроф;
  4. 4. Перемога дарвінізму.

Такий поділ, як зауважує Г. Намов, забезпечив своєрідність виділених етапів, наближених більше до історії біологічної, ніж географічної науки.

Л. Стюарт (1957) поділяє історію біогеографії на три періоди, пов’язуючи кожний з них з іменами найвидатніших учених в цій царині. Перший період він пов’язує з іменем К. Лінея (1707-1778), який заклав основи систематики живих організмів. Він тривав понад століття, починаючи від виходу в світ праці К. Лінея “Система природи” (1735).

Початок другого періоду, як вважає Л. Стюарт, – це вихід у світ праці Ч. Дарвіна (1809-1882) “Походження видів шляхом природного добору…” (1859). Другий період тривав до початку ХХ ст., коли ідеї дарвінізму “оволодівали світом”, що дало змогу не тільки чіткіше описати поширення організмів, але й спробувати пояснити формування зоогеографічних комплексів за допомогою еволюційної теорії.

Третій період Стюарт пов ‘язує з іменем Г. Менделя (1822-18 84), який у праці “Досліди з рослинними гібридами” (1865) виклав найважливіші закономірності спадковості, названі згодом “законами Менделя”. На жаль, ці закони майже на чотири десятиліття були забуті. Лише на початку ХХ ст. їх перевідкрили К. Корренс, Є. Чермак і Г. де Фріз.

А. Воронов, взявши за основу періодизацію М. Мензбіра, значно деталізував історію біогеографії. Спочатку він виділяє п’ять (1963), а згодом (1987) шість етапів у її розвитку:

  1. 1. Період уривчастих біогеографічних даних – до початку XVI століття;
  2. 2. Період нагромадження флористичних і фауністичних даних під час панування біблійних уявлень про створення світу – початок XVI – кінець XVIII століття;
  3. 3. Період виходу узагальнюючих ботаніко- і зоогеографічних праць під час панування теорії катастроф – кінець XVIII – середина ХІХ століття;
  4. 4. Період бурхливого розвитку ботаніко-географічних, зоогеографічних, екологічних досліджень і виникнення біоценології на підставі еволюційної теорії Дарвіна – друга половина ХІХ століття;
  5. 5. Період розробки вчення про рослинні угруповання, подальший розвиток екологічного й історичного напрямів біогеографічних досліджень, спроби створення біогеографії як сукупності ботанічної географії та зоогеографії – з початку до середини ХХ століття;
  6. 6. Розвиток єдиної біогеографії, її екологізація, відродження інтересу до загальногеографічних проблем і обґрунтування загаль-ногеографічних закономірностей, впровадження новітніх методів дослідження – почався в середині ХХ століття.
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Тип Молюски