Перехів від антропоцентризму до біоцентризму

Антропоцентризм грунтується на уявленнях про «людську винятковості», протиставленні людини природі. Основні особливості антропоцентризму наступні:

• людина – тільки він представляє самостійну цінність. Все інше в природі цінно лише остільки, оскільки воно може бути корисно людині. Природа оголошується власністю людини, причому як само собою зрозуміле вважається, що він має на це право;
• ієрархічна картина світу. На вершині знаходиться людина, трохи нижче – речі, створені людиною і для людини, ще нижче розташовуються різні об’єкти природи, місце яких в ієрархії визначається корисністю для людини. Світ людей протиставлений світу природи;
• метою взаємодії з природою є задоволення тих чи інших прагматичних потреб: виробничих, наукових і т. д., тобто отримання певної користі для людини. Сутність цього підходу виражається словом «використання»;
• діяльність з охорони природи продиктована далеким прагматизмом: необхідно зберегти природне середовище, щоб нею могли користуватися майбутні покоління.
Биоцентризм грунтується на розумінні необхідності коеволюції (спільна, взаємопов’язана еволюція суспільства і природи) людини і біосфери. Биоцентризм характеризується наступними основними особливостями:
• вищу цінність являє гармонійний розвиток людини і природи. Природне визнається спочатку самоцінним, які мають право на існування незалежно від корисності, марності або шкідливості для людини. Людина – не власник природи, а один з членів природного співтовариства;
• відмова від ієрархічної картини світу. Людина не визнається володіє якимись особливими привілеями на тій підставі, що він має розум. Навпаки, його розумність накладає на нього додаткові обов’язки по відношенню до навколишнього його природі. Світ людей не протиставлено світу природи, вони обидва є елементами єдиної системи;
• метою взаємодії з природою є максимальне задоволення і потреб людини, і потреб всього природного співтовариства. Вплив на природу змінюється взаємодією;
• діяльність з охорони природи продиктована необхідністю зберегти природу заради неї самої. В даний час єдиний спосіб не допустити переростання глобальної екологічної кризи в катастрофу – це перехід від антропоцентрического типу суспільної свідомості до біоцентріческого. Всі дії світової спільноти під егідою ООН в 1990-х рр.. говорять про те, що в мисленні людини та її практичної діяльності відбувається зміна парадигми – економічні пріоритети замінюються екологічними. Саме від того, чи зможе людство найближчим часом домогтися розумного поєднання економічних і екологічних інтересів, залежить його майбутнє.

Посилання на основну публікацію