Паразитичні форми

Для паразитів зазвичай характерні, по-перше, тісні зв’язки з господарями, а по-друге, використання господаря як середовища існування. Паразити (серед яких багато одноклітинних) широко розселені, і, мабуть, майже всі багатоклітинні організми заселені багатьма особинами паразитів різних їх видів.

З одноклітинних паразитів типовий малярійний плазмодій. Він володіє складним життєвим циклом з двома господарями (людина і малярійний комар) і може неодноразово повторно розмножуватися безстатевим способом, коли чисельність особин паразита різко зростає.
Схожим життєвим циклом мають і деякі багатоклітинні паразити, наприклад, черви-сосальщики. Широко поширена в Західному Сибіру котяча двуустка (опісторх) значну частину свого життя проводить у водних екосистемах.

З її яєць у воді виводяться личинки першого покоління. Це і наступне покоління розвиваються в невеликому прісноводому молюсків – бітінії. І перше і друге покоління розмножуються партеногенетичного шляхом. З’являються таким чином личинки третього (останнього) покоління впроваджуються в м’язові тканини риб. Для завершення життєвого циклу заражену рибу повинен з’їсти хижак, в якості якого може виступати і людина. Складні життєві цикли характерні і для багатьох інших паразитів, наприклад, грибів.

Дуже часто всередині біоценозів можна виділити окремі групи, що складаються з автотрофних і гетеротрофних організмів, пов’язаних між собою як трофічними ланцюгами, так і місцем проживання. Центром такої групи зазвичай є едіфікатор лат. aedificator – будівельник) – вид, що створює своєю життєдіяльністю середу, предопределяющую розвиток інших організмів, наприклад, дерева. Такі функціонально-просторові вузли в біогеоценозах називають консорциями (лат. Consortium – спільнота, співучасть).

Посилання на основну публікацію