Основні критерії живого

Відмінними властивостями життя на базі єдності речовини, структури і функції живих систем можна назвати наступні її особливості: 

«Наявність спадкової інформації, що забезпечує здатність живої системи до самовідтворення;
саморегуляцію;
відображення;
індивідуальне та історичний розвиток на основі єдності внутрішнього і зовнішнього». (Н. П. Дубінін, 1980 р.).

Характерна властивість життя є здатність до самовідтворення, обумовлена двома взаємопов’язаними процесами: спадковістю і мінливістю. Один з них – спадковість – закріплює, стабілізує ознаки в ряду поколінь, інший – мінливість – обумовлює різноманітність ознак.
Відмінною особливістю живого служить здатність до саморегуляції. Вона грунтується на взаємодії між складними біополімерами – білками і нуклеїновими кислотами. Здатність до саморегуляції живих систем забезпечується єдністю структури і функції.

Найважливішим властивістю живих систем є їх здатність до відбиття. Відображення (подразнення і рух) – це загальна властивість матерії. Однак тільки з появою органічного світу відображення набуває активно доцільний характер і стає предметом еволюції. Спочатку подразливість і рух були притаманні всім формам живого, навіть тим, які не мали нервової системи. Вони реагували на світло, хімічні подразники і т. д. Пізніше, з розвитком нервової системи, виникли збудливість, чутливість і, нарешті, психіка.

Вищої здатністю відображення володіє свідомість, властиве людині.
Величезне значення для розкриття сутності та особливостей живої системи має розуміння того, як відбулися всі її елементи, тобто вивчення питань походження та розвитку живого.
Історичний підхід до живої системі – це перспективний спосіб пізнання життя і створення методів управління нею. Вся історія життя на Землі – це діалектична єдність організмів і середовища.

Посилання на основну публікацію